Людина повинна знати, як допомогти  собі самій   у хворобі,

пам’ятаючи, що здоров’я є найбільшим багатством людини

 

(Гіппократ)

 

Старша медична сестра 

 

Іванова Катерина Василівна  

 

 

Поліомієліт 

 

    Поліомієліт (хвороба Гейне-Медіна) - це дитячий спинномозковий параліч. Являє собою гостре інфекційне захворювання, до групи ризику розвитку належать діти віком до 7 років. Захворювання вражає центральну нервову систему, а саме сіра речовина спинного мозку, в результаті розвивається параліч. Ускладненнями поліомієліту найчастіше стають запальні зміни в слизовій оболонці кишечника і носоглотки.
Збудник поліомієліту - Poliovirus Hominis - є представником групи пикорнавирусов сімейства ентеровірусів. Вірус має стійкість до навколишнього середовища, тому може проіснувати до 100 днів у воді і до 200 діб у фекаліях. Чи не піддається заморожуванню або висушування. Зберігає свої властивості і цілісність під впливом антибіотиків і травних соків. Руйнується під впливом високих температур, ультрафіолетових променів або дезінфікуючих речовин.

Відомі чотири основні форми поліомієліту:

 

• Абортивна. Це найлегша форма. У пацієнта діагностують інфекційну хворобу, не супроводжується ураженням нервової системи. У нього можуть спостерігатися слабкість, нездужання, млявість, головні болі, невеличкий нежить, кашель, нудота, блювота і болі в животі. Всі симптоми захворювання зникають через 3-7 днів;

• Вірусоносітельная. Вірус не поширюється за межі кишечника і носоглотки, тому діагностувати захворювання неможливо, однак людина є розповсюджувачем вірусу і може заразити інших людей;

• Непаралітична. Небезпечна форма хвороби, яка за своїми симптомами нагадує гостре респіраторне захворювання. Хворий може скаржитися на лихоманку, нежить, нездужання, почервоніння і болю в області горла, відсутність апетиту. У деяких випадках симптоматика хвороби схожа з ознаками гострої кишкової інфекції;

• Паралітична. Це найнебезпечніша форма поліомієліту. На першому етапі у хворого, як правило, спостерігається висока температура, загальне нездужання, нежить, кашель і відсутність апетиту. За всіма ознаками хвороба нагадує інфекцію верхніх дихальних шляхів. Через 1-3 дні у пацієнта з'являються симптоми ураження нервової системи: виникають гострі болі в області спини, кінцівок і голови. На даній стадії поліомієліту у людини проявляються характерні посмикування м'язів і підвищена сонливість. Цей період є предпаралітіческій і триває від 1 до 6 діб. Після нього протягом 1-3 днів температура знижується, а у хворого розвивається параліч.

Причини поліомієліту
Вірус захворювання виділяється з слизової оболонки носоглотки і фекалій здорового «розповсюджувача» і людину, у якої захворювання знаходиться в гострій стадії. З носоглотки він виділяється протягом 3-7 днів хвороби, а з випорожненнями - у перші 14 днів, хоча відомі випадки
фекального носійства протягом 3-5 місяців.
В організм Poliovirus Hominis найчастіше потрапляє через їжу, воду або немиті руки.
Також вірус може передатися від людини зі стертою формою непаралітичної поліомієліту, коли він протікає як звичайне гостре респіраторне захворювання. Вірус проникає в центральну нервову систему через кров і лімфатичну систему, уздовж осьових циліндрів вегетативних волокон і периферичних нервів, викликаючи некротичні і дистрофічні зміни, в результаті яких розвивається парез або параліч.

Одним із природних чинників оздоровлення, що часто використовують для загартування організму дитини у дошкільному навчальному закладі є сонце. Однак, аби сонячні ванни позитивно вплинули на здоров'я дітей, а не нашкодили йому, слід дотримуватися певних правил.

  Не обов'язково проводити сонячні ванни, під час яких діти будуть лежати, повер­таючись через певний час з боку на бік. їх можна поєднувати з різними видами ру­хової активності.

    Не раніше ніж через 1,5 год. після їжі і закінчувати не пізніше ніж за 30-40 хв. до приймання їжі. Адже в спекотну погоду погіршується виділення шлункового соку, а відтак і процеси травлення.

   Сонячні ванни ліпше приймати зранку або після опівдня у затінку, а також у хмар­ні дні. Зокрема, затінок сприяє відбиванню сонячних променів, а хмари — їхньому розсіюванню. Відбиті або розсіяні сонячні промені діють слабше прямих і концен­трованих. Окрім того в розсіяних променях значно менше інфрачервоного випро­мінювання, що зумовлює перегрівання організму.

   У теплу безвітряну погоду у затінку сонячні ванни можна приймати на кожній прогулянці.

   Найліпшим для перебування дітей на сонці є час з 10:00 до 12:00.

 Сонячні ванни діти можуть приймати на ігровому майданчику. Однак важливо, аби на ньому були і густа тінь, і затінок, і освітлені сонцем ділянки. Найліпше якщо за­тінок створює не навіс, а листя дерев.

   Якщо під час сонячних ванн для захисту від сонця використовують переносний на­віс, він має бути із тканини або дерева.

   Не слід проводити сонячні ванни під навісами, вкритими залізом. Адже під час на­грівання металу на сонці температура повітря під таким навісом на кілька градусів вища, ніж під відкритим небом.

   Добре проводити сонячні ванни на траві, оскільки вона захищає від пилу та бруду і не сильно нагрівається.

   Непридатними для проведення сонячних ванн є ділянки, вкриті асфальтом. Зна­чне теплове випромінювання асфальту швидко призводить до перегрівання.

   Діти раннього віку можуть приймати сонячні ванни за температури повітря від +22 °С та за відсутності вітру.

Для дітей раннього віку загартування сонячними променями слід розпочинати з про­гулянки в затінку. Через два тижні  дітей можна виводити під прямі сонячні промені.

Весняний раціон для дитини

У весняний період скорочується асортимент овочів і фруктів, під час їх збері­гання значно зменшується кількість вітамінів. Наприклад, такий повсякденний продукт харчування, як картопля, містить дуже мало вітаміну С. У весняний пері­од для організму дитини дуже важливо отримувати всі необхідні речовини. Тому намагайтеся забезпечити дитині не лише регулярність харчування, а й різноманіт­ність. Навесні, коли організм ослаблений, надзвичайно важливо правильно піді­брати раціон для дитини.

ü Включайте в раціон дитини свіжу ґрунтову зелень. Ліпше вживати невеликі моло­ді пагони — у них найбільша кількість вітаміну С і вітамінів групи В.

ü Купуйте ґрунтову зелень, вирощену природним шляхом. Зелень, вирощена на спе­ціальному грунті або методом гідропоніки, менш корисна і навіть може викликати алергічну реакцію.

ü Зведіть до мінімуму вживання дитиною овочів врожаю минулого року, адже за тривалого зберігання в їх хімічному складі відбуваються негативні зміни.

ü Регулярно давайте дитині білокачанну капусту, і не тільки свіжу, а й квашену. Вона дуже багата на вітамін С. До того ж у квашеній капусті є не лише вітаміни, а й бага­то різних мікроелементів, які корисні для підвищення імунітету. Гарної якості сві­жа білокачанна капуста містить стільки ж вітамінів, скільки апельсини і лимони.

ü Збагатіть раціон продуктами, що містять багато вітаміну С, зокрема цитрусови­ми. Вітамін С у них, як і в білокачанній капусті, добре зберігається до весни. Також у цитрусових є вітамін Р (рутин), що підвищує засвоюваність вітаміну С.

üДодайте до раціону дитини багату вітаміном С чорну смородину. Дві чайні ложки чорної смородини, перетертої з цукром, забезпечать 80% денної потреби у віта­міні С дитини віком від трьох до шести років. Цієї кількості смородини вистачить для приготування смачного напою, який можна дати дитині в два прийоми до приймання їжі.

ü Використовуйте в раціоні зелену цибулю із самої провесни, як тільки вона з'явиться. Корисно давати її дітям постійно в будь-який прийом їжі, також вона корисний компонент багатьох салатів. Зелену цибулю можна вирощувати на підві­коннях.

üУрізноманітнюйте меню дитини зеленими яблуками, гранатами, волоськими горі­хами, а також багатими на залізо печінкою, м'ясом, зеленню тощо. Однією з осно­вних проблем навесні є зниження рівня гемоглобіну, через що діти стають сонни­ми, млявими, швидко втомлюються.

ü Давайте дитині пити трав'яні чаї з чайною ложкою меду, але якщо у дитини не­має алергії на мед. Вони поповнять організм вітамінами і мікроелементами, а та­кож сприятимуть швидкому засинанню дитини і повноцінному сну, що віднов­лює сили.

ü Включіть відвари із шипшини в раціон дитини у весняний період. Шипшина міс­тить багато вітаміну Р, що в сполученні з вітаміном С є активним біологічним комплексом, і збагачує організм дитини залізом.

ü Обирайте крупи з цілим зерном, а не подрібненим. Максимально чергуйте види круп у дитячому раціоні. Дитині бажано не вживати шліфований рис.

üВикористовуйте в раціоні дитини більше рослинних жирів, білків.

üЗробіть основним принципом харчування дитини різноманітність, причому не лише в овочах і фруктах, а й у видах м'яса.

üГотуйте дитині страви з яловичини не надто часто, тому що через велику кількість тугоплавких жирів вона погано засвоюється організмом дитини.

üЧергуйте вживання яловичини з іншими видами м'яса, наприклад, з нежирною свининою.

ü Введіть обов'язково в раціон дитини рибу і морепродукти, які багаті йодом, вони необхідні для зростаючого організму дитини.

üПам'ятайте, у весняний період для дитини дуже важливо дотримуватися

     роз­порядку дня і якомога частіше перебувати на свіжому повітрі.

Чинники збереження зубів дитини

здоровими

ü Фізичний розвиток і загартування. У разі формування у дитини неправильної ста­тури формується неправильний прикус. Через це можуть виникнути різні захворю­вання зубів та ясен. Тож варто приділяти фізичному розвитку та загартуванню ди­тини багато уваги.

ü Активне жування. Однією із причин виникнення карієсу є те, що жувальний апа­рат сучасної людини має недостатнє навантаження через споживання м'якої їжі. Тож у раціон дитини обов'язково слід включати проварене м'ясо, овочі й фрукти, бажано сирі та тверді, час від часу учорашній хліб, зокрема його скоринки. Через певний час після споживання їжі корисно дитині з'їсти морквину, яблуко чи грушу. Це забезпечить самоочищення зубів від залишків їжі.

üРаціональне харчування. Не менше двох-трьох разів на тиждень дитина має їсти м'ясо, рибу, особливо морську, щоденно — різні овочі, фрукти та молочні продукти. Споживання дитиною солодких і борошняних страв варто обмежити.

ü {Обмеження у споживанні кондитерських виробів. Ліпше дозволити дитині з'їсти шоколадну цукерку, ніж льодяник або жувальну цукерку, які довго не розчи­няються та створюють для зубів шкідливе солодке середовище. Після споживання цукерки або тістечка потрібно, аби дитина ретельно прополоскала рот.

ü Споліскування ротової порожнини. Варто привчати дитину споліскувати ротову по­рожнину одразу після вживання їжі, щоб запобігти розкладанню продуктів харчу­вання у ротовій порожнині. Для цього слід використовувати лужну мінеральну воду або розчин харчової соди. Полоскати рот треба енергійно впродовж 2 хв.

üРетельне чищення зубів. Чистити зуби дітей варто привчати з трирічного віку. Піс­ля сніданку й перед сном зуби слід чистити зубною пастою, а після обіду — лише щіткою, споліскуючи ротову порожнину водою. Тривалість кожної процедури чищення зубів — 1-3 хв. Губну, щічну, язикову та піднебінну поверхні зубів очищають верти­кальними рухами щіткою від шийки зубів до жувальної поверхні, не зачіпаючи при цьому краї ясен. Жувальну поверхню зубного ряду ліпше чистити коловими рухами щіткою. Ротову порожнину після чищення зубів слід ретельно прополоскати водою.

üЗастосування зубних паст. Зубні пасти використовують для підсилення очищу­вальної дії зубної щітки. Ліпше використовувати профілактичні зубні пасти для ді­тей, до складу яких входить кальцій.

ü    Бережливе ставлення до зубів. Емаль зубів не витримує різкої зміни температури та ударів. А її ушкоджена поверхня легко стає місцем, звідки поглиблюється руй­нування зуба. Тому потрібно уникати температурних перепадів. Так, слід стежити за тим, аби дитина не вживала одразу після гарячої їжі чи напоїв холодні, і навпаки. Необхідно пояснювати дитині шкідливість кусання зубами твердих предметів з ме­талу чи пластмаси, адже емаль зубів при цьому може відколотися.

Поради батькам, як запобігти

травмуванню дитини

ü     Дбайте про безпеку дитини, не залишайте її без нагляду надовго.

ü     Ізолюйте від дитини небезпечні предмети — ліки, засоби побутової хімії, голки, цвяхи, леза. Також стежте аби дитина не змогла травмуватися через необережне поводження з побуто­вими приладами — розетками, електропроводами тощо.

ü     Виховуйте у дитини навички безпечної поведінки, зокрема:

-       не пустувати з вогнем, сірниками;

-       не гратися на балконах, на підвіконнях тощо.

ü     Навчайте дитину поводитися чемно в місцях великого скупчення людей (не штовхатися, не бігати тощо).

ü     Відвідуючи з дитиною ігрові та спортивні майданчики, оглядайте їх, щоб завчасно виявити можливі небезпечні предмети та визначити, чи надійно закріплене обладнання.

ü     Спонукайте дитину поводитись обережно під час лазіння по деревах, драбинах, щоб уникну­ти падіння з висоти.

ü     Забороняйте дитині ходити поблизу місць, де відбуваються будівельні та ремонтні роботи.

ü     Привчайте дитину ходити взимку поодаль від будівель, щоб уникнути травмування від па­діння бурульок, криги тощо.

ü     Навчайте дитину правил дорожнього руху і будьте зразком їх виконання.

ü     Не залишайте дитину без нагляду поблизу доріг з інтенсивним рухом.

ü     Наглядайте за дитиною, коли вона їздить на велосипеді, самокаті, роликах тощо.

üТримайте дитину за руку під час перетину дороги з інтенсивним рухом та навчайте її орієн­туватися за дорожніми знаками, світлофором, сигналами регулювальника.

Миття рук — важливий спосіб  профілактики інфекційних захворювань

Усі знають, що необхідно мити руки, однак не замислюються, чому це так важливо робити. Після пересаджування квітів, малювання, лагодження велосипеда тощо ні в кого не виникає сумнівів, що ви­димий бруд потрібно змити. Утім, коли руки здаються чистими, на них усе одно є хвороботворні мікроорганізми. Вони потрапляють на руки під час контакту з дверними ручками, поручнями в громад­ському транспорті, рукостискання тощо. Найбруднішими є громад­ські місця, зокрема туалети, через те, що їх відвідує багато різних людей і атмосфера в них сприятлива для розмноження мікробів. Окремо варто сказати про гроші. Брудними вони є, оскільки прохо­дять через руки багатьох людей, які можуть бути бактеріоносіями різних захворювань.

До речі, рушники вдома також не такі чисті, як ми вважаємо. Коліформи, кишкова паличка та сальмонела можуть вижити навіть на випраних та висушених рушниках.

Чим та коли саме мити руки

Шкіра людини, як і весь організм, не стерильна. На ній є мікро­би, що не шкодять організму. Однак під час контакту із довкіллям на шкіру потрапляють хвороботворні мікроорганізми. Аби їх позба­витися, ми миємо руки. Водою можна змити бруд, але щоб змити мі­кроби, слід користуватися милом.

Під час миття рук милом утворюється мильна піна — це пові­тряні бульбашки, які оточені молекулами мила. Саме вони й очищу­ють від хвороботворних мікроорганізмів. Гарно вимити руки можна не лише гарячою водою, достатньо й те­плої води з милом. А якщо воно утворює рясну піну, то можна скористатися про­холодною. Гаряча вода не є необхідною умовою для ефективності мила.

Коли саме необхідно мити руки? Ситуацій багато, але зазначи­мо основні:

•  після того, як ви прийшли з вулиці;

•  після контакту з хворими чи їхніми речами;

•  після відвідування туалетної кімнати;

•  після того, як виносили сміття;

•  після прибирання в кімнаті, чищення взуття;

•  після контакту з тваринами;

•  перед та після медичних процедур (наприклад, зміна пов'яз­ки, оброблення рани);

•  після того, як ви кашляли або чхали, прикриваючи рот та ніс рукою;

•  після порізів, мікротравм;

•  після зміни підгузків дитині;

•  після контакту з грішми;

•  перед прийманням їжі;

•  перед, під час та після приготування їжі

Поради лікаря-педіатра Є.Комаровського

Дитина, яка часто

хворіє: що робити?

Висновок: якщо нормальна від

народження дитина постійно хворіє,

отже, має конфлікт із навколишнім

се­редовищем. Існує два варіанти допомоги:

спробувати за допомогою ліків примирити дитину з навколишнім

середовищем або спробувати все-таки змінити навко­лишнє

середовище, щоб воно влаштовувало дитину.

Якщо дитина часто хворіє на ГРЗ, цю проблему не­можливо розв'язати жодними таблетками. Усувай­те конфлікт із навколишнім середовищем. Змінюйте спосіб життя! Не шукайте винних — це тупик. Ваші шан­си й шанси вашої дитини вирватися із замкненого кола одвічного нежитю — цілком реальні.

Ще раз повторюся: чарівних таблеток «від поганого імунітету» не існує. Але є ефективний алгоритм реаль­них практичних дій. Найпринциповіші моменти ми за­раз перелічимо.

Чисте, прохолодне, вологе. Уникати всього, що пах­не — лаки, фарби, дезодоранти, мийні засоби.

Житло

За найменшої можливості організувати дитині пер­сональну дитячу кімнату. У дитячій кімнаті не має бути накопичувачів пили, усе має зазнавати вологого при­бирання (звичайна вода без дезінфікаційних засобів). Регулятор на батареї опалення. Зволожувач повітря. Пи­лосос із водяним фільтром. Іграшки в ящику. Книжки за склом. Складання всього розкиданого + миття підлоги + витирання пилу — стандартні дії перед сном. На сті­ні в кімнаті — термометр і гігрометр. Уночі вони повин­ні показувати температуру +18 °С і вологість 50-70 %. Регулярне провітрювання, обов'язкове й інтенсивне — ранком після сну.

Сон

У прохолодній вологій кімнаті. За бажанням — у теп­лій піжамі, під теплою ковдрою. Біла постільна білизна, що випрана з використанням дитячого порошку й ре­тельно виполоскана.

Харчування

Ніколи й за жодних умов не змушувати дитину їсти. Ідеально годувати не тоді, коли їсти згодна, а тоді, коли випрошує їжу. Припиняти годувати в проміжках між го­дуваннями. Не зловживати заморськими продуктами. Не захоплюватися різноманітністю харчування. Відда­вати перевагу природним солодощам (мед, ізюм, кура­га та ін.) перед штучними (на основі сахарози). Стежити, щоб у роті не залишалася їжа, особливо солодка.

Питання

 За бажанням, але в дитини завжди повинна бути можливість утамувати спрагу. Звертаю увагу: не отри­мувати задоволення від солодкого газованого напою, а саме втамовувати спрагу! Оптимальне пиття: негазована, некип'ячена мінеральна вода, компоти, морси, фруктові чаї. Температура напоїв кімнатна. Якщо рані­ше все підігрівали, то поступово зменшувати інтенсив­ність нагрівання.

Одяг

Достатній мінімум. Пам'ятати про те, що пітливість викликає хвороби частіше, ніж переохолодження. На дитині не повинно бути більше одягу, ніж на її батьках. Зменшення кількості є поступовим.

Іграшки

Найретельніше стежити за якістю, особливо як­що дитина бере їх до рота. Будь-який натяк на те, що

ця іграшка пахне або бруднить дитину,— відмовитися від покупки. Будь-які м'які іграшки — накопичувачі пи­лу, алергенів і мікроорганізмів. Віддати перевагу іграш­кам, що миються. Мити іграшки, що миються.

Прогулянки

Щоденні, активні. Через батьківське «стомився — не можу — не бажаю». Бажано перед нічним сном.

Спорт

Ідеальні заняття на свіжому повітрі. Не бажаними є будь-які види спорту, що передбачають активне спіл­кування з іншими дітьми в замкненому просторі. Пла­вання в басейнах є небажаним для дитини, яка часто хворіє.

Додаткові заняття

Є корисними за місцем постійного проживання, ко­ли стан здоров'я не дозволяє залишати будинок. Спочат­ку варто перестати часто хворіти і тільки потім починати відвідувати хор, курси іноземних мов, студії образотвор­чого мистецтва тощо.

Літній відпочинок

Дитина повинна відпочити від контактів зі значною кількістю людей, від міського повітря, від хлорованої во­ди й побутової хімії. Здебільшого відпочинок «на морях» жодним чином не стосується оздоровлення дитини, яка часто хворіє, оскільки шкідливі фактори зберігаються, додається громадське харчування і, як правило, гірші, порівняно з домашніми, житлові умови.

Ідеальний відпочинок дитини, яка часто хворіє, вигля­дає таким чином (важливим є кожне слово): улітку в се­лі; надувний басейн із джерельною водою, поруч купа піску; форма одягу — труси, босоніж; обмеження на ви­користання мила; годувати тільки тоді, коли закричить: «Мамо, я тебе з'їм!» Брудна гола дитина, яка стрибає з води в пісок, випрошує їжу, дихає свіжим повітрям і не контактує з великий кількістю людей за 3-4 тижні від­новлює імунітет, зруйнований міським життям.

Профілактика ГРЗ

Украй малоймовірно, щоб дитина, яка часто хворіє, постійно переохолоджувалася або кілограмами спожи­вала морозиво. Таким чином, часті хвороби — це не за­студи, а ГРВІ. Якщо Петрик у п'ятницю нарешті здоро­вий, а в неділю знову має закладений ніс, то це означає, що в інтервалі «п'ятниця-неділя» Петя підхопив новий ві­рус. І в цьому однозначно звинувачуються його родичі, зокрема, дідусь, який скористався несподіваним виду­жанням, щоб онук терміново відвідав цирк.

Основні завдання батьків — усіляко уникати непотріб­них контактів із людьми, мити руки, підтримувати міс­цевий імунітет, провести вакцинацію всіх членів роди­ни від грипу.

Якщо дитина часто хворіє на ГРВІ, отже, вона часто інфікується.

Дитина не може бути в цьому винною. Це модель по­ведінки її родини. Отже, необхідно змінити модель, а не лікувати дитину.

Лікування ГРВІ

Лікувати ГРВІ — це не означає давати ліків. Це озна­чає створити такі умови, щоб організм дитини макси­мально швидко й з мінімальними втратами здоров'я впорався з вірусом. Лікувати ГРВІ — це означає забез­печити оптимальні параметри температури й вологості повітря, тепло одягти, не годувати, поки не попросить, активно напувати. Сольові краплі в ніс і парацетамол при високій температурі тіла — цілком достатній перелік

ліків. Будь-яке активне лікування перешкоджає формуванню імунітету. Якщо дитина часто хворіє, отже, будь який лікарський препарат повинен застосовуватися лише тоді, коли без нього однозначно не можна обійтися Особливо це стосується антибактеріальної терапії, щі здебільшого проводиться без реальних на те підстав -від страху, від остраху відповідальності, від сумнівів у діагнозі.

Дії після видужання

Дуже важливо пам'ятати: поліпшення стану й нормалізація температури зовсім не свідчать про те, що імунітет відновився. Але ж майже завжди так відбувається що дитина йде в дитячий колектив буквально наступного дня після поліпшення стану. А ще раніше, до дитячого колективу, вона вирушає до поліклініки, де її оглядає лі­кар, який запевняє, що дитина здорова.

У черзі до лікаря й наступного дня в школі або в дитя­чому садку дитина із ще незміцнілим послу хвороби іму­нітетом обов'язково підхопить новий вірус. Нова хворо­ба почнеться в ослабленому організмі. Вона буде важ­ча за попередню, з більшою ймовірністю ускладнень, вимагатиме застосування ліків.

Але й ця хвороба мине. І ви підете до поліклініки, а потім —у дитячий садок... А потім розповідатимете про дитину, яка часто хворіє, яка «такою уродилася»!

Почала краще почуватися — це означає, що потріб­но починати нормально жити. Нормальне життя — це не відвідування цирку, не школа й уже тим більше не дитяча поліклініка. Нормальне життя — це стрибання-бігання на свіжому повітрі, «нагулювання» апетиту, здо­ровий сон, відновлення слизових оболонок.

За активного способу життя й максимально можли­вому обмеженні контактів із людьми повне відновлен­ня, зазвичай, відбувається не більше ніж за тиждень. Те­пер можна й до цирку!

Не слід забувати про те, що контакти з людьми ри­зиковані, насамперед, у приміщеннях. Ігри з дітьми на свіжому повітрі, як правило, є безпечними (якщо не плюватися й не цілуватися). Звідси цілком прийнятний алгоритм відвідування дитячого садка відразу після ви­дужання — ходити туди тоді, коли діти виходять на про­гулянку. Погуляли, усі на обід у приміщення, а ми — до­дому. Зрозуміло, що реалізувати таке можна не завжди (мама працює, вихователька не згодна, дитячий садок далеко від будинку), але такий варіант принаймні мож­на мати на увазі.

І наостанок: алгоритм «дій після видужання» поши­рюється на всіх дітей, а не тільки на тих, які часто хво­ріють. Це фактично одне з найважливіших правил, що допомагає нормальній дитині не стати такою, яка час­то хворіє.

Якщо ми заговорили про «усіх дітей», зауважимо, що, вирушаючи після хвороби до дитячого колективу, не­обхідно думати не тільки про себе, але й про інших ді­тей. Зрештою, ГРВІ може протікати в легкій формі, якщо температура тіла залишається нормальною. З'явився нежить, ви декілька днів посиділи вдома, а потім виру­шили до дитячого садка, залишаючись при цьому зараз­ними!

Антитіла до вірусу виробляються не раніше, ніж на п'ятий день хвороби. Тому відновляти відвідування ди­тячого колективу можна не раніше ніж на шостий день від початку ГРВІ незалежно від важкості захворювання, але обов'язково з моменту нормалізації температури ті­ла має минути не менше ніж три доби.

ПАМ`ЯТКА

Перша долiкарська допомога

У випадку лихоманки при ГРВЗ

Лихоманка супроводжує бiльшiсть гострих респiраторних вiрусних захворювань  (ГРВЗ) .У хворого пiдвищується температура тiла через неспецифiчну захисно-пристосувальну реакцiю органiзму,  яка характеризується перебудовою процесiв терморегуляцiї i виникає у вiдповiдь на дiю патогенних подразникiв.  Лихоманка активує процеси обмiну, функцiї нервової, ендокриної, їмунної систем (пiдвищується вироблення антитiл, iнтерферону, стимулюється фагоцитарна активнiсть нейтрофiлiв), пiдвищується антитоксина функцiя печiнки, збiльшується нирковий кровоток. Бiльшiсть патогенних вiрусiв втрачає свої вiрулентнi властивостi при температурi 39°C. Медичний працiвник, виявивши у дитини пiдвiщення температури тiла, має вирiшити, чи  слiд понижувати температуру  i, якщо слiд, в який спосiб.

1.      Понижувати температуру тiла необхiдно у таких випадках:

·         Несприятливий анамнез (наявнiсть перенатальної енцефалопатiї, судом, вродженої вади серця)

·         пiдвищення температури тiла бiльше 38,5°C

2.      При температурi тiла бiльше 38,5°C потрiбно:

·         Забезпечити дитинi постiльний режим;

·         Поїти iї часто, малими порцiями  (компот, пiдсоложений чай, вiдвар шипшини тощо) для забезпечення пiдвищеної тепловiддачi за рахунок рясного потовидiлення;

·         Готувати залежно вiд апетиту (не можна примушувати дитину їсти), переважно вуглеводною їжею; вживання свiжого молока необхiдно обмежити через можливу лактозну недостатнiсть на пiку лихоманливого стану.

3.      Найбезпечнiшими жарознижувальними засобами для дiтей є парацетамол, його разова доза-10-15 мг/кг, добова-60 мг/кг.

4.      Недопустиме курсове застосування жарознижувальних засобiв, через пiдвищення небезпеки дiагностичних помилок, пов`язаних з пропуском симптомiв серйозних iнфекцiйно-запальних захворювань, таких як пневмонiя, менiнгiт, пiєлонефрит, аппендицит тощо. У тих випадках,коли дитина отримує антибактерiальну терапiю, регулярний прийом жарознижувальних засобiв недопустимий,оскiльки може затримувати визначення необхiдностi замiни антибiотика. Одним з об`єктивних критерiїв ефективностi лiкiв є  зниження температури тiла.

5.      При << рожевiй >> лихоманцi  (шкiра рожева, волога, гаряча на дотик, при цьому вiдбувається активна вiддача тепла через шкiру i менша небезпека перегрiвання органiзму) для посилення тепловiддачi дитину необхiдно роздягнути i обтерти водою кiмнатної температури.  Не можна обтирати дитину спиртом чи крижаною водою, оскiльки внаслiдок рiзкого пониження температури тiла вiдбувається спазм судин i зменшення тепловiддачi.

6.      Якщо вiдсутнi ознаки токсикозу (озноб, мiалгiя, блiднiсть шкiри тощо), лихоманка у межах 38-38,5°C не потребує медикаментозної жарознижувальної терапiї.

7.      Якщо у дитини пiд час лихоманки (незалежно вiд ступеня iї прояву) погiршується самопочуття, з`являються ознаки токсикозу, жарознижувальну терапiю необхiдно призначити негайно. Також необхiдно комбiнувати прийом жарознижувальних лiкарських засобiв iз  препаратами, що розширюють судини (папаверин, дiбазол, папазол).

8.      Важливо оцiнювати всi клiнiчi симптоми, аналiзувати процес перенесення лихоманки (чи змiнюється при цьому поведiнка дитини, активнiсть, аппетит тощо). Усi особливостi бажано фiксувати у медичнiй картцi дитини, щоб iз часом якомога швидше зорiєнтуватися у доцiльностi  i  методах надання  їй першої долiкарської допомоги.

Профілактика гострих респіраторних захворювань

Профілактика гострих респіраторних захворювань (ГРЗ) може бути неспецифічною, яка спрямована  постійне зміцнення захисних сил організму дітей, і специфічною, що проводиться у певні епідемічно небезпечні періоди для запобігання, наприклад, захворюванням органів дихання.

До комплексу методів специфічної профілактики ГРЗ належить:

·        Суворо дотримання санітарно-гігієнічного режиму;

·        Попередження розповсюдження інфекції;

·        Провітрювання приміщення 3-4 рази на день;

·        Вакцинація за призначенням лікаря;

·        Вживання гомеопатичних препаратів.

Двічі на рік (восени та навесні) з метою профілактики ГРЗ у нашому дошкільному закладі здійснюємо вітамінізацію аскорбіновою кислотою, полівітамінами. У зимовий період обов`язково кварцуємо приміщення.

Медична сестра нашого дошкільного закладу регулярно  проводить заходи для профілактики ГРЗ, однак у боротьбі за дитяче здоров`я важливо заручитися підтримкою батьків. Чимало залежить від того, наскільки регулярно батьки загартовуватимуть дитину.

Основними напрямами неспецифічної профілактики ГРЗ, на які можуть впливати батьки, є:

·        Дотримання розпорядку дня;

·        Оптимально збалансоване харчування;

·        Проведення процедур загартування;

·        Вживання фіточаїв;

·        Дихальна гімнастика

Для поширення інформації про неспецифічну профілактику ГРЗ, зокрема про способи загартування, на батьківських зборах ми поширюємо пам`ятки для батьків.

Вітаміни, мікроелементи та природні компоненти, необхідні для здоров'я очей дитини

Найбільше інформації діти засвоюють завдяки органам зору, за

запорукою здоров'я очей є регулярний відпочинок і раціональне

харчування. Дуже важливо, щоб з продуктами харчування діти

отримували всі необхідні для зору вітаміни, мікроелементи та

природні компоненти.

Лютеїн -

проникає в сітчатку ока, поліпшує гостроту зору, забезпечує весь

спектр кольоровідчуття, захищає очі від ультрафіолету. Джерела:

жовток яйця, персик, апельсин,

мандарини, селера, морква, хурма, кукурудза,

зелений салат, солодкий перець, петрушка, кріп.

Бета-каротин -

бере участь у побудові зорового пігменту родопсину, який забезпечує

адаптацію до зниженого освітлення. Джерела:

морква, зелена цибуля, щавель,

шпинат, латук, салат, томат,

червоний перець, броколі, гарбуз, грейпфрут, слива, персик, диня,

абрикос, хурма, агрус, чорниця, чорна смородина.

нормалізує утворення сльозової рідини, знижує підвищений

очний тиск. Джерела:

ПАМ'ЯТКА

для батьків щодо раціону маленького мандрівника

Збираючись із дитиною в подорож, батьки мають ретельно обміркувати орга­нізацію харчування, адже підготовка і планування забезпечать успіх поїздки та да­дуть змогу запобігти можливим неприємним, а інколи й небезпечним ситуаціям. До­шкільнику буде зручно і комфортно в новому місці, якщо умови перебування будуть наближені до домашніх. Звична їжа неодмінно допоможе організму маленького ман­дрівника швидше впоратися з акліматизацією та уникнути проблем зі здоров'ям.

Їжа

Дізнайтеся заздалегідь, чи є у вибраному вами місці для відпочинку чи гостювання дитяче меню, умови для приготування страв, необхідні продукти харчування, та відповідно до цього сплануйте раціон дитини.

Візьміть із собою звичний для вашої дитини набір продуктів: каші, овочі, фрукти тощо.

Перевозьте продукти харчування під час подорожі в спеціальній дорожній сумці-холодильнику або обкладайте їх холодоелементами.

Не купуйте в жодному разі продукти харчування, а тим більше готові страви, в міс­цях несанкціонованої торгівлі.

Не годуйте дитину екзотичними, гострими та жирними стравами, а також супами на кісткових бульйонах і ковбасними виробами.

Подайте дошкільнику перед подорожжю сир кисломолочний, омлет, сир твердий, відварену курятину чи кашу молочну.

Годуйте дошкільника в дорозі зерново-фруктовими кашами або фруктово-сирни­ми пюре: їх можна їсти, не розігріваючи.

Напої

Поїть дитину за звичним режимом, якщо мандруєте на невеликі відстані.

У разі подорожі в спекотну пору року чи в країну з високою температурою повітря давайте дитині пити якомога частіше, аби уберегти від спраги, теплового удару та дегідратації організму.

Візьміть із собою спеціальну дитячу воду, оскільки вона відповідає потребам дитя­чого організму і вимогам безпеки, що особливо важливо влітку.

Зберігайте розкритим бутель із водою для дитини не довше ніж 48 годин.

Не забезпечуйте дитині питний режим за рахунок соків, адже їх надлишок може порушити роботу її шлунку і кишківника.

Не поїть дитину 100%-вим натуральним соком під час мандрівки.

Заваріть для дитини неміцний зелений чай, він найліпше втамовує спрагу.

Залийте окропом листя і плоди малини, чорниці, суниці, шипшини, чорної сморо­дини, брусниці тощо, залиште на 15 хв. та остудіть. Такі настої не тільки позбав­лять від спраги, а й принесуть користь здоров'ю дитини.

У разі порушень роботи травної системи дитини

Часто пропонуйте маленькому мандрівникові попити.

Якщо у дитини пронос, не давайте їй декілька днів фруктових соків і пюре, годуйте її відвареним рисом.

У разі закрепу приготуйте дитині сливове або абрикосове пюре і сік, давайте пити більше води.

Проконсультуйтеся з педіатром щодо вибору ферментного препарату для дитини в разі тривалих порушень її травної системи під час подорожі.

Пильно стежте за додержанням дитиною правил особистої гігієни.

Контролюйте по можливості процес приготування страв для дитини.

Мийте свіжі фрукти кип'яченою, а не проточною водою.

Обмежте вживання сирих салатів, холодних закусок, сирих овочів та фруктів, які можуть бути вимиті інфікованою сирою водою.

Не поїть дитину сирою водою з водогону, холодними напоями з льодом.

Не давайте дитині раніше приготовлену, а пізніше розігріту їжу, сиру або погано прожарену рибу, продукти моря та непастеризоване молоко.

Зважте, що ризик порушень травлення та розвитку захворювань шлунково-киш­кового тракту збільшується для мандрівників, які:

• потрапляють у незвичні умови;
• нераціонально обирають продукти і місця харчування;
• страждають на хронічні захворювання шлунково-кишкового тракту та імунодефіцитні стани.

Пам'ятайте, що діарея розвивається через попадання в організм дитини патоген­них мікроорганізмів у разі вживання забрудненої їжі чи води.

ПАМ'ЯТКА

Аптечка маленького мандрівника

Перед подорожжю батьки мають потурбуватися про безпеку дитини в дорозі та під час перебування в іншій місцевості. Тому під час підготовки до поїздки необ­хідно сформувати аптечку для маленького мандрівника. Пропонуємо орієнтовний перелік лікарських препаратів і засобів, які мають бути в такій аптечці. Зверніть увагу на вік дитини, з якого можна вживати той чи той препарат, про що зазначено в інструкції із застосування препарату.

Засоби, що використовують за ознак гострих респіраторних захворювань:

• нежитю — препарати для зняття набряку слизової оболонки носової порожни­ни (нафтизин, фармазолін, галазолін], сольові розчини для промивання носа;
• кашлю — протикашльові засоби (таблетки від кашлю, бронхолітин), відхар­кувальні препарати (мукалтин, пертусин), мукалітичні засоби (амброксол, ла-золван);
• болю в горлі — хлорфіліпт, септефрил, фарингосепт.

Жарознижувальні та знеболювальні засоби — нурофен, парацетамол, анальгін. Протиалергійні препарати — лоратадин, супрастин, діазолін. Краплі від запалення очей — альбуцид, ципромед. Препарати від запалення вух — наприклад, отіпакс.

Препарати від розладів шлунково-кишкового тракту в разі:

• діареї — активоване вугілля, смекта, ніфуроксазид;
• отруєння — атоксил;
• втрати рідини організмом — регідрон, гастроліт;
• порушень травлення — мезим, креон.

Препарати для оброблення синців та забоїв — наприклад, мазь троксевазин.

Препарати для оброблення ран та подряпин — перекис водню, йод, розчин бри­льянтового зеленого.

Засоби, що запобігають сонячним опікам. Також засоби від сонячних опіків на основі пантенолу.

Препарати від закачування.

Засоби, що запобігають укусам комах — спреї, олівці, креми, які містять репеленти (речовини для відлякування комах], а також бальзами, які містять ментолове масло.

Термометр, ножиці.

Бактерицидні вологі серветки та дитячий крем.

Піпетки, вата стерильна, бинт стерильний, бактерицидний лейкопластир.

                    ПАМ'ЯТКА    

 Допомога при потраплянні стороннього предмета в око

При потраплянні стороннього предмета на поверхню очних яблук

• Заспокойте дитину, переконайте її не терти око і не намагатися витягти предмет власноруч та посадіть на добре освітлене місце.
• Ретельно вимийте руки з милом і уважно огляньте око дитини.
• Відтягніть нижню повіку вниз і попросіть дитину подивитися вгору. Потім відтягніть верхню повіку і попросіть подивитися додолу.
• Якщо сторонній предмет вільно розташовується на поверхні ока, спробуйте видалити його, промивши око водою.
• Воду для промивання ока налийте в пляшку чи гумову медичну грушу. Ві­зьміть шматочок бинта, обмотайте ним пальці і розкрийте повіки дитини ширше. Промивайте око водою, поливаючи її з невеликим напором та рухаючись у на­прямку від зовнішнього куточка ока до внутрішнього.
• Якщо після ретельного промивання сторонній предмет так і залишився в оці, візьміть чисту носову хустинку або бинт, змочіть її краєчок водою чи очним ан­тисептиком і спробуйте вилучити сторонній предмет.
•  

ПАМ'ЯТКА

Допомога при потраплянні стороннього

предмета у вухо

Здебільшого діти самі під час гри вводять у вушний прохід дрібні деталі ігра­шок, кісточки, насіння рослин тощо.

Ознаки наявності стороннього предмета у вусі:

Нахиліть голову дитини вбік, вухом униз, щоб спробувати змістити сторон­ній предмет.

Форма зовнішнього слухового проходу може злегка змінюватися, якщо акуратно потягнути за мочку вуха. Це дасть змогу перемістити предмет до зовнішнього виходу.

Не намагайтеся видалити сторонній предмет ватною паличкою, сірником або будь-яким іншим інструментом, бо можна проштовхнути його ще глибше і пошкодити барабанну перетинку або слуховий прохід.

Якщо предмет добре видно і його можна легко захопити пінцетом, то спро­буйте видалити його самостійно.

Якщо у вухо потрапила комаха, поверніть голову дитини вухом вгору і зака­пайте його рослинним або спеціальним дитячим маслом чи 40%-вим розчином спирту. Потім вимийте вухо струменем теплої води за допомогою шприца Жане або гумової груші. Введення масла допоможе видалити комаху з вуха. Масло має бути теплим, але не гарячим. Не використовуйте масло, якщо є підозра на по­шкодження вуха (біль, кровотеча або виділення з вуха).

Якщо у вухо потрапили сторонні предмети рослинного походження, що мо­жуть набухнути під дією рідини (квасолина, горошина), то спочатку вухо варто за­капати 40%-вим розчином спирту чи гліцерином, щоб зневоднити їх, а тоді вида­лити за допомогою вушного пінцету або спеціального гачка.

Варто пам'ятати, що діти, як правило, пручаються і не дають видалити сто­ронній предмет, а це зменшує ймовірність успіху і збільшує ризик ускладнень.

Постійний біль, кровотеча або виділення з вуха можуть означати, що вушний канал пошкоджений або не зовсім очищений, що залишилася якась частина стороннього предмета або туди потрапила інфекція. Лікування інфекції може при­значити лікар після медичного обстеження.

Якщо видалити сторонній предмет з вуха неможливо, слід негайно звернути­ся по медичну допомогу до спеціаліста.

ПАМ'ЯТКА

Перша долікарська допомога

за локальних судом у дитини

Локальні судоми — це неконтрольовані короткотривалі [декілька хвилин] скорочення однієї групи м'язів, які виникають у разі подразнення окремого рухо­вого центру в корі головного мозку. Дитина не втрачає свідомості.

Напади локальних судом у дітей спостерігають значно частіше, ніж у дорос­лих. Підвищена схильність дітей до судомних реакцій пов'язана з незрілістю голов­ного мозку, нестійкістю обмінних процесів, слабкістю гальмівних механізмів, вира­женою схильністю до генералізації збудження.

Локальні судоми, що виникають час від часу, можуть бути наслідком:

Найчастіше локальні судоми у дітей виникають у м'язах шиї, ніг та рук після значних фізичних навантажень, під час плавання або внаслідок переохолодження, зневоднення тощо. Тому найліпшими профілактичними заходами від судом є недо­пущення нервових, емоційних та фізичних перенапружень, а також здоровий сон дитини.

Допомога дитині під час локальної судоми спрямована насамперед на полег­шення неприємних відчуттів та усунення судоми.

У разі судоми шиї

У разі судоми руки

У разі судоми ноги

встати так, щоб коліна торкалися одне одного, ногу, зведену судомою, поставити на п'ятку, потім нахилитися, намагаючись дотягнутися руками до підлоги.

ПАМ'ЯТКА

для батьків щодо правил поведінки

під час відпочинку біля відкритих водойм

Улітку досить часто родини з дітьми проводять вільний час біля водойм. Аби запобігти можливим нещасним випадкам та уникнути неприємних наслідків тако­го відпочинку, слід дотримуватися правил поведінки під час купання.

ПАМ'ЯТКА

Перша долікарська допомога в разі отруєння дитини

кімнатними рослинами

У разі потрапляння соку чи будь-якого органу кімнатної рослини, що має отруйні влас­тивості, на шкіру або слизові оболонки дитини необхідно негайно надати першу долікар-сьу допомогу. У разі значно виражених симптомів отруєння, чи отруєнні, за якого можливе виникнення порушення дихання та серцевої діяльності — необхідно негайно викликати швидку медичну допомогу.

Симптоми отруєння первоцвітом зворотноконічним різнома­нітні — слабкість, біль у правому та лівому підребер'ї, біль у горлі, ревматичні болі в плечовому поясі, хрускіт суглобів і пальців, а та­кож сильний свербіж, почервоніння і набряклість, дрібні папули на піднятій основі та водяні міхури на шкірі. У дитини-алергіка може виникнути гарячка, мокнуча екзема на обличчі, папульозні висипи на підборідді, набряки повік тощо. Відчуття печіння шкіри зазвичай посилюється вночі.

У разі отруєння дитини кімнатними рослинами слід невідклад­но надати першу долікарську допомогу. У день не­щасного випадку дитині категорично заборонено давати молоко,оскільки через легкість розчинення отруйних речовин в жирах воно
значно посилює їх усмоктування.                              

Найчастіше людей кусають домашні собаки, рідше кішки та інші тварини. Найбільш небезпечними є укуси тварин, хворих на сказ — гостре інфекційне за­хворювання, що характеризується ураженням центральної нервової системи. У собак ознаками сказу є надмірне збудження, підвищена тривожність, розширен­ня зіниць. Тварина може тікати від людей чи кидатися на них і кусати, проковтува­ти неїстівні предмети. Хоча у деяких випадках зовнішні ознаки захворювання мо­жуть бути відсутні.

ПАМ'ЯТКА

для батьків і вихователів із профілактики сколіозу

ПАМ'ЯТКА

для батьків і вихователів

про запобігання гельмінтозам у дітей

ПАМ'ЯТКА

для батьків дошкільників щодо догляду за волоссям дитини

ПАМ'ЯТКА

Послідовність надання першої долікарської допомоги

Від якості та оперативності надання дитині першої долікарської допомоги за­лежать наслідки нещасних випадків. Неправильне чи невчасне її надання можуть призвести до серйозних ускладнень при лікуванні або до інвалідності дитини.

Усі дії людини, яка надає допомогу, мають бути доцільними, обміркованими, рішучими та швидкими. Тому кожен має знати послідовність дій при наданні пер­шої долікарської допомоги.

    Оцінити обставини нещасного випадку та усунути дію шкідливих чинників на організм дитини (витягти з води, винести з охопленого пожежею приміщення, вивільнити від дії електричного струму тощо).

Надати дитині найбільш зручне положення. Розпитати, що її турбує, що у неї болить, заспокоїти.

Якщо дитина непритомна, з'ясувати у свідків обставини час та місце травму­вання або раптового погіршення стану здоров'я.

Визначити вид і тяжкість травми (поранення, перелом, вивих, опік, задуха,

потрапляння стороннього предмета в організм дитини, переохолодження,тепловий   удар тощо), наявність кровотечі та порушення функцій життєво важливих органів.

     На підставі результатів огляду дитини визначити спосіб та послідовність надання першої долікарської допомоги. З'ясувати, які засоби необхідні для її надання в конкретних умовах.

     Розпочати проведення необхідних заходів: зупинити кровотечу; зафіксувати місце перелому; зробити штучне дихання, непрямий масаж серця.

  Обробити ушко­джені частини тіла.

      Повідомити керівнику дошкільного навчального закладу про те, що трапилося, та викликати швидку. Якщо поряд з дитиною опинилося двоє дорослих, то один має негайно почати надавати першу долікарську допомогу, інший — повідомити керівнику дошкільного навчального закладу та викликати швидку.

        Підготувати постраждалого до транспортування до найближчого закладу охорони здоров'я. Організувати транспортування та супроводжувати дитину.

ВІТРЯНА ВІСПА (ВІТРЯНКА).

Вітряна віспа – це гостре інфекційне захворювання, що викликається фільтруючим вірусом та характеризується підвищенням температури тіла та плямисто-папульзно-верикульозним висипом на шкірі та слизових оболонок.

Актуальність. Вітряна віспа (вітрянка ) – одна з найпоширеніших інфекцій в світі. За рівнем захворюваності ця інфекція поступається лише грипу та іншим ГРХ. Перебіг її здебільшого легкий, специфічні ускладнення (менінгоенцефаліт, пневмонія) трапляються рідко. Однак після перенесеної вітрянки збудник без будь яки2х клінічних проявів може роками зберігатись в організмі, сприяючи у старшому віці інше захворювання – оперізувальний герпес, який можна розглядати як пізній рецидив вітрянки.

Етіологія. Збудник вітряної віспи та оперізувального герпес у – ДНК-вірус – нестійкий поза організмом людини, швидко ін активується дезінфекційними засобами, при висиханні та температурі понад 600С, але добре зберігається при низькій температурі.

Джерело збудника. Основним джерелом є хворий на вітряну віспу. Хворий стає небезпечним для оточуючих з кінця інкубаційного періоду (за 6-7 годин) до появи висипки) і до п‘ятої доби з моменту появи останніх елементів висипки. Додатковим джерелом може бути хворий на оперізувальний герпес, але він виділяє значно менше вірусів.

Механізм і шляхи передачі. Механізм передачі збудника – краплинний. Незважаючи на слабку стійкість вірусів у довкіллі, доведено (як і при кору) можливість їх поширення з повітря за межі кімнати, дає перебуває хворий (через відчинені двері, систему вентиляції тощо). Таким чином ймовірність зараження може поширюватись на весь будинок (лікарні, дитячого закладу).

Не виключена можливість вертикальної передачі збудників вітряної віспи від матері до плоду, що може спричинити ваду розвитку, але це трапляється дуже рідко.

Прояви епідемічного процесу. Вітряна віспа – типова дитяча інфекція. Новонароджені перших двох місяців життя мають пасивний материнський імунітет, пізніше вони стають сприйнятливими. Тому максимальне число захворілих припадає на вікову групу 2-4 років. Дошкільнята становлять біля 80% захворілих. У старших вікових групах через формування імунного прошарку захворюваність значно зменшується рівень захворюваності дітей в містах у 3-4рази вищий порівняно з селом дорослі частіше хворіють на оперізувальний герпес.

Для вітрянки характерна осіньо-зимова сезонність, що пояснюється тіснішим контактуванням дітей підчас відвідування дитячих садків і шкіл.

Захворюваність найчастіше спорадична. Трапляються спалахи вітряної віспи, зокрема у дитячих дошкільних закладах і лікарнях. Після перенесеної інфекції залишається тривалий імунітет. Повторні захворювання трапляються рідко.

Клініка. Інкубаційний період при вітряній віспі триває від 11-21 дня, найчастіше близько 14 днів. Продромальні явища зводяться до незначних симптомів загальної інтоксикації (нездужання, втрата апетиту, субфебрильна температура тіла тощо.). на такому фоні або без будь-яких передвісників на шкірі з‘являються висипання, що часто супроводяться підвищенням температури тіла. Перші елементи висипу можуть з‘явитися при нормальній температурі тіла. Висип локалізується на обличчі, волосистій частині голови, тулубі та кінцівках. При інтенсивному висипу елементи його можна знайти на долонях та підошвах. Елементи висипок, пройшовши через стадії плями та дрібної папули, швидко перетворюється на характерні для вітряної віспи елементи – везикули (пухирці). Деякі плями зникають, папули розсмоктуються, не доходячи до стадії везикули. Везикула при вітряній віспі мають круглу або овальну форму та різноманітну величину, розміщуються на не інфільтрованій основі, їхня стінка напружена, блискуча, вміст прозорий. Навколо везикули є вузька смужка гіперемії у разу проколу везикула спорожнюється завдяки своїй одно камерності. Окремі везикули мають пуповидні вдавлення, що пов‘язуються з початком розсмоктування їхнього вмісту.

Везикули швидко підсихають через 1-3 дні, на їх місці утворюються бурі кірочки, які відпадають через 1-3 тижні. Висип при вітряній віспі з‘являється протягом кількох днів поштовхами, тому для вітряної віспи характерною є поліморфність висипань – на певній ділянці шкіри можна знайти елементи висипок, що перебувають на різних стадіях розвитку. У деяких хворих одночасно з висипом на шкірі з‘являються елементи висипок на слизових оболонках порожнини рота, носоглотки, гортані, статевих органах та в інших місцях. Це енантема, характерним елементом якої при вітряній віспі як і на шкірі є пухирець. Енантема може випереджати висипання на шкірі. Вітренкових пухирців на слизових оболонках звичайно мало. Вони не стійкі, швидко перетворюються на поверхневі ерозії, які через кілька днів епіталізуються.

Одночасно з підсиханням елементів висипу при вітряній віспі знижується температура тіла і поліпшується загальний стан хворого.Лікування вітряної віспи зводиться до дотримання постільного режиму протягом усього періоду висипання, запобігання вторинної інфекції. Везикули треба змазувати 1-2% розчину метиленового синього або брильянтового зеленого, рот полоскати дезинфікуючим розчином. За показаннями застосовують симптоматичні засоби анальгетики, жарознижуючі, проводять детоксикацію. При тяжких формах хвороби та розвитку гнійних ускладнень призначають антибіотики.

Протиепідемічні заходи, спрямовані на нейтралізацію джерела збудника в осередку вітряної віспи такі:

• Виявлення і ізоляція хворих (вдома або за показаннями у стаціонарі)

• Ізоляція припиняється лише через 9днів від початку захворювання (після відпадання кірок або через 5 діб з моменту появи останнього елементу висипки)

• Контактних дітей до семи років, які не хворіли на вітряну віспу, роз‘єднують на 21-й день з моменту спілкування (вони можуть відвідувати дитячі заклади лише у перші 10 діб інкубаційного періоду)

• З метою розриву механізму передачі здійснюють часте провітрювання і вологе прибирання приміщення, де перебувають хворі.

Найважливішим профілактичним заходом є недопущення контакту з хворими на вітряну віспу або оперізувальний герпес. З цією метою у дитячих дошкільних закладах щоденно оглядають дітей і опитують їх батьків. У разі підозри на захворювання дитину відправляють додому або залишають в ізоляторі. Потрібно дотримуватись режиму між групової ізоляції.

Важливе значення має запобігання занесенню інфекції в лікувальні установи. Спрямовуючи хвору дитину у будь-який стаціонар лікар повинен зазначити наявність контактів її з інфекційними хворими у сім‘ї чи дитячому закладі.

Специфічна профілактика. Закордоном отримано жива вакцина з ослабленого вірусу вітряної віспи, рекомендована для імунізації дітей раннього віку. При загрозі захворювання дитини з обтяженим анамнезом можна провести пасивну імунізацію гамаглобуліном.

Носова кровотеча — кровотеча з носа, що може виникнути внаслідок трав­ми, високої температури, високого артеріального тиску чи при захворюваннях крові. Травматична кровотеча виникає через колупання у носі, потрапляння до носу стороннього предмета або через перелами носових кісток.

Необхідно слідкувати за тим, щоб дитина не сякалася та не затискала ніс.

                                       ПАМ'ЯТКА

             Перша долікарська  допомога при укусах тварин!!!

Найчастіше людей кусають домашні собаки, рідше кішки та інші тварини. Найбільш небезпечними є укуси тварин, хворих на сказ — гостре інфекційне за­хворювання, що характеризується ураженням центральної нервової системи. У собак ознаками сказу є надмірне збудження, підвищена тривожність, розширен­ня зіниць. Тварина може тікати від людей чи кидатися на них і кусати, проковтува­ти неїстівні предмети. Хоча у деяких випадках зовнішні ознаки захворювання мо­жуть бути відсутні.

ПАМ'ЯТКА

 Причинами головного болю можуть бути перенапруження зору, наприклад, при погіршеному освітленні;порушеній зір, якщо дитина не носить окуляри; захворювання очей, наприклад, глаукома.

Якщо головний біль сильний, частий чи не припиняється після прийому лікарських засобів,дитину слід терміново показати лікарю-невропатологу та провести необхідні діагностичні та лікувальні заходи.

• при огляді видно сторонній предмет, що застряг у вушному проході;
   біль і дискомфорт у вусі (біль може посилюватися при натисканні);
• кровотеча або виділення з вуха;
• одностороннє погіршення слуху.
• порушення рівня в організмі натрію, магнію, калію чи кальцію тощо че­рез нераціональне харчування;
• різних захворювань.
• Тривала судома може виникнути у шиї після спроби витягнути її вверх чи впе­ред. Найчастіше це трапляється в морозну погоду та під час плавання у холодній воді. Аби уникнути такої холодової судоми, слід одягати дитину тепло і не дозво­ляти їй купатися у воді, температура якої нижче за +22 °С.
• Судома в шиї, плечах, яка змушує дитину тримати голову поверненою в один бік, виникає через те, що дитина спить у незручній позі, якщо неправильно вибра­ні подушка та матрац, тому їх ліпше замінити на ортопедичні.
• Щоб позбавити дитину неприємних відчуттів, слід промасажувати місце су­доми і змастити маззю від м'язового болю.
• Якщо судомою уразило кисть, то потрібно попросити дитину розчепірити пальці і натиснути ними на будь-яку рівну поверхню, зокрема на стіл, стіну.
• Необхідно визначити, який м'яз дитини зведений судомою та попросити її зробити такі рухи, щоб м'язи, уражені судомою, розтягувалися, а потім масажувати уражені судомою м'язи.
• Якщо після довгої одноманітної роботи руками, зокрема після малювання, ліплення, у дитини виникла судома певної групи м'язів руки, то слід припинити цю роботу, розслабити уражену судомою кінцівку і надалі дозувати навантаження дитини й робити регулярні перерви.
• За судоми литкових м'язів, що виникла під час руху, слід випрямити ногу і зі­гнути стопу дитини в напрямку коліна однією рукою, водночас розтираючи литко­ві м'язи іншою.
• Доцільно провести вправи на розтягування зведеного судомою м'язу ноги:
• Якщо судома виникла під час плавання, дитині слід припинити рухи ногою, в якій з'явилася судома, та намагатися пливти за допомогою інших кінцівок. Також можна перевернутися на спину та плисти за допомогою рук.
• Для полегшення судоми, що виникла під час плавання, потрібно випрямити ногу і водночас зігнути до себе носок.
• У разі судоми ноги, що виникла у положенні сидячи чи лежачи, дитині слід одразу встати й опертися ногою на всю ступню.
• Якщо різка судома виникла у дитини в стопах під час знімання взуття, то це свідчить про його незручність. Дитина має носити лише зручне взуття, а також якомога більше ходити босоніж.
• Позбавитися від судоми можна, вколовши найболючіше місце гострим пред­метом або ущипнувши його.
• Якщо судома не минає протягом години, слід звернутися до лікаря.
• Під час відпочинку біля водойм діти мають перебувати під постійним і пильним контролем батьків, дорослих і, за наявності, рятувальних служб.
• Для купання дітей використовують придатні для купання та найбільш безпечні місця.
• Перед початком купання дітей дорослі мають ретельно обстежити дно водойми.
• Усі небезпечні для купання місця огороджують і встановлюють попереджувальні знаки.
• Слід пояснити дитині, що залазити на попереджувальні знаки, запливати за буї, стрибати у воду з висоти та в незнайомих місцях небезпечно для життя.
• Дітям, які ще не вміють плавати, не слід дозволяти заходити у воду глибше, ніж по пояс.
• Заборонено застосовувати плавзасоби у місцях, відведених для купання, та вико­ристовувати непризначені для плавання засоби — дошки, колоди, камери від авто­мобільних шин тощо.
• Під час перебування біля водойм не можна забруднювати берег, прати білизну й одяг, мити посуд тощо в місцях, відведених для купання.
• Якщо неподалік від місця купання на воді рухається плавзасіб, то слід тримати­ся подалі від нього, а ліпше — вийти на берег, аби уберегтися від хвиль і травм.
• Не можна допускати у воді ігор, пов'язаних з обмеженням руху рук і ніг, хватанням і штовханням.
• Небезпечно різко заходити чи пірнати у воду після тривалого перебування на сон­ці, оскільки це може спричинити судоми чи холодовий шок.
• За спекотної погоди купатися ліпше вранці або ввечері, коли зменшується можли­вість перегріву чи теплового удару.
• Не можна запливати далеко від берега на надувних матрацах та кругах, спати чи засмагати на них.
• Якщо уражена певна ділянка шкіри дитини, то слід ретельно вимити цю ділянку з милом під проточною водою.
• Якщо сік потрапив в очі дитини, то їх потрібно промивати проточною водою впродовж 10-20 хв.
• Якщо шматочок отруйної рослини або її сік потрапив у шлунок дитини, то необхідно напо­їти дитину водою з активованим вугіллям.
• Щоб запобігти всмоктуванню отруйних речовин через слизові оболонки шлунково-кишко­вого тракту та вивести отруту з організму, слід викликати у дитини блювання.
• Аби видалити отруйні речовини з шлунково-кишкового тракту дитини повністю, потрібно викликати блювання декілька разів.
• За симптомів сильного отруєння дитину слід обов'язково госпіталізувати.
• Якщо дитину вкусила тварина, найперше, слід ретельно оглянути місце уку­су. Якщо рана кровоточить помірно, не варто негайно зупиняти кровотечу, оскіль­ки таким чином рана очищується від слини тварини.
• Потім слід ретельно промити рану мильним розчином, а також ділянки шкіри, куди могла потрапити слина тварини. Шкіру навколо рани оброблюють антисептичними засобами: 70%-вим розчином спирту, 5%-вим розчином йоду чи іншими.
• На рану слід нанести антибактеріальну мазь (левомеколь, левоміцетин), а потім — накласти стерильну пов'язку.
• Після надання мінімальної медичної допомоги слід негайно проінформувати батьків про випадок та звернутися за медичною допомогою до лікарні. У лікарні варто проконсультуватися щодо проведення екстреної вакцинації проти прав­ця та сказу. Лікарю слід показати виписку з Карти профілактичних щеплень дити­ни, аби визначити обсяг необхідних щеплень.
• Вакцинацію проти правця не проводять, якщо дитина отримала повний курс щеплень згідно з віком.
• Вакцинацію проти сказу проводять, враховуючи локалізацію укусу, тяж­кість пошкодження шкірних покривів, відомостей про тварину тощо. Незважаю­чи на те, що вакцинація найбільш ефективна впродовж перших 14 днів після уку­су, курс лікування вакциною призначають незалежно від того, коли потерпілий звернувся за медичною допомогою (навіть якщо після випадку з укусом минуло декілька місяців].
• У разі відмови від щеплень батьків слід проінформувати про можливі наслід­ки у разі зараження дитини правцем чи сказом.
• Небажано, ідучи з дитиною, постійно тримати її за одну і ту саму руку.
• Дитині не слід спати на ліжках із сітками, м'яких матрацах та диванах, великих подушках.
• Не дозволяйте дитині довго сидіти в одній позі (за комп'ютером, перед телевізором, під час гри).
• Правильно обладнайте робоче місце майбутнього школяра: стіл повинен відпові­дати зросту, стілець (не крісло) бажано обирати зі спинкою, щоб для спини була опора. Обов'язково придбайте підставку для ніг.
• Намагайтеся чергувати діяльність дитини (відпочинок та заняття).
• Кістки, м'язи у дітей ще недостатньо міцні. Тому, щоб посилити м'язовий корсет, у перервах між заняттями дитина має виконати невелику розминку, бажано разом із вами.
• Для дитини більш корисно носити не сумку, а ранець.
•  Слід систематично формувати санітарно-гігієнічні навички у дітей.
• Перед кожним прийомом їжі, після відвідування вбиральні діти повинні мити руки з милом.
• Коротко стригти нігті.
• Викорінювати звички гризти нігті та смоктати пальці.
• Тримати тіло та білизну дитини чистими.
• Білизну дитини слід змінювати щодня.
• Сирі овочі, фрукти і ягоди давати дітям лише вимитими, при цьому після миття овочі, фрукти і ягоди занурювати на одну-дві хвилини в окріп.
• Давати пити дитині лише фільтровану та кип'ячену воду.
• Проводити вологе прибирання для підтримки чистоти в приміщеннях.
• Не допускати потрапляння мух до харчових продуктів. Знищувати мух у приміщеннях.
• Обов'язково запобігати фекальному забрудненню навколишнього середовища.
• Правильно утримувати домашніх тварин, систематично проводити їх дегельмін­тизацію.
• Не потрібно розчісувати мокре волосся.
• Необхідно ретельно висушувати волосся перед сном. Дитині не можна лягати спати з мокрим волоссям, оскільки це може призвести до отиту чи запалення трійчастого нерва.
• Не рекомендується плести тугі косички чи туго стягувати волосся в хвіст. Такі зачіс­ки можуть спровокувати появу залисин чи витончення волосся.
• При потраплянні на волосся фарби, клею, пластиліну, жувальної гумки слід видали­ти їх за допомогою гребінця та рослинної олії.
• Улітку слід надягати на голову дитини панамку чи кепку.
• При носовій кровотечі необхідно посадити дитину біля вмивальника. При цьому вона має трохи нахилити голову вперед і дихати ротом.
• Не слід закидати голову, оскільки це не пришвидшить зупинку кровотечі, а після заковтування крові може спричинити блювання.
• Можна покласти на перенісся лід, огорнутий тканиною, або шматочок ткани­ни, змочений холодною водою.
• Щоб зупинити кров, слід зробити марлевий чи ватний тампон, змочити його 3%-вим розчином перекису водню або холодною водою. Після цього ввести тампону ніздрю.
• Слід пересвідчитися, що кров не потрапляє до носоглотки. Для цього можна попросити дитину кілька разів сплюнути слину, подивитися, чи вона не офарбова-на кров'ю. Можна також заглянути дитині до рота.
• Через 10-20 хвилин тампон треба акуратно прибрати, перед цим змочивши його холодною водою за допомогою піпетки.
• Після припинення кровотечі слід проконтролювати, аби дитина не сильно втягувала носом повітря та не сякалася протягом кількох годин.
• Носова кровотеча може виникнути через сухість слизової оболонки. Тому необхідно простежити за достатньою вологістю повітря у приміщенні, де перебу­ває дитина. Якщо повітря сухе, можна увімкнути зволожувач повітря чи повісити вологе простирадло. Можна також змазати ніс дитини зсередини вазеліном.
• У більшості випадків носова кровотеча у дітей минає самостійно. Якщо ж но­сова кровотеча сильна і триває більше 10 хвилин, необхідно викликати швидку допомогу.
• Якщо дитину вкусила тварина, найперше, слід ретельно оглянути місце уку­су. Якщо рана кровоточить помірно, не варто негайно зупиняти кровотечу, оскіль­ки таким чином рана очищується від слини тварини.
• Потім слід ретельно промити рану мильним розчином, а також ділянки шкіри, куди могла потрапити слина тварини. Шкіру навколо рани оброблюють антисептичними засобами: 70%-вим розчином спирту, 5%-вим розчином йоду чи іншими.
• На рану слід нанести антибактеріальну мазь (левомеколь, левоміцетин), а потім — накласти стерильну пов'язку.
• Після надання мінімальної медичної допомоги слід негайно проінформувати батьків про випадок та звернутися за медичною допомогою до лікарні. У лікарні варто проконсультуватися щодо проведення екстреної вакцинації проти прав­ця та сказу. Лікарю слід показати виписку з Карти профілактичних щеплень дити­ни, аби визначити обсяг необхідних щеплень.
• Вакцинацію проти правця не проводять, якщо дитина отримала повний курс щеплень згідно з віком.
• Вакцинацію проти сказу проводять, враховуючи локалізацію укусу, тяж­кість пошкодження шкірних покривів, відомостей про тварину тощо. Незважаю­чи на те, що вакцинація найбільш ефективна впродовж перших 14 днів після уку­су, курс лікування вакциною призначають незалежно від того, коли потерпілий звернувся за медичною допомогою (навіть якщо після випадку з укусом минуло декілька місяців].
• У разі відмови від щеплень батьків слід проінформувати про можливі наслід­ки у разі зараження дитини правцем чи сказом.
•  «Стріляючий», «розривний» чи «пекучий» біль в обличчі та потилиці виникають при невралгії – нервовій хворобі, яка супроводжується болями у тілі людини у місці проходження нерва.
• Сильний головний біль, що супроводжується блюванням, запамороченням,високою температурою тіла виникає у разі запалення головного мозку та його оболонок .У такому разі слід негайно звернутися за медичною допомогою.
• Досить часто настирливий головний біль, пов’язаний із запальними захворюваннями придаткових пазух носа, може бути результатом черепно-мозкової травми. Нерідко він супроводжує інфекційні захворювання, інтоксикації,невротичні розлади, захворювання внутрішніх органів. Щоб з’ясувати причини настирливого головного болю, слід обов’язково проконсультуватися з лікарем. Головне – усунути причину, через яку виник головний біль.
•  Якщо клінічні ознаки захворювання відсутні, слабкий головний біль допоможуть подолати : спокій; тепло чи холод, прикладені до голови; склянка чаю; очищувальна клізма.
•  Головний біль легкого ступеня, що повторюється епізодично, не вимагає специфічного лікування. Профілактикою такого болю є дотримання санітарно-гігієнічного вітамінізоване харчування, дотримання розпорядку дня, необхідна фізична активність та прогулянки на свіжому повітрі.
•  У випадках сильного болю можна дати дитині знеболювальні лікарські засоби : парацетамол ( з розрахунку 10-15 мг/кг маси тіла), ібупрофен ( з розрахунку 5-10 мг/кг), комбіновані лікарські засоби, що містять кофеїн і спазмолітини – лікарські засоби, що знижують тонус, знімають спазми.
•  
• Діти – алергіки, які відвідують дошкільний заклад у весняно-літній період, можуть постраждати від укусів комах, слина яких містить алергени, на прогулянці у парку, лісі,екскурсії на відкритому повітрі, навіть у приміщенні.
• У дітей, які схильні до алергії, часто навіть одиночні укуси можуть викликати алергічну реакцію на слину комарів, комах. Тому , як у випадку з укусами перетинчастокрилих, у приміщеннях слід вдаватися до запобіжних заходів, а саме завішувати вікно та двері дрібною сіткою, аби коморі не могли попасти у приміщення.
•  Для більшої ефективності можна використовувати репеленти – речовини що відлякують комах. На сьогодні існує великий вибір хімічних репелентів. Природні репеленти ж отримують з листя томатів, лаванди, гвоздики,аніса, кедра, евкаліпта тощо. Однак зауважте, що лікарі не радять наносити ці речовини на дитячу шкіру. Репелентом слід лише обробити сітку,яка прикриває вікна.
• Якщо у приміщення вже залетіли комарі , слід використовувати інсектициди – речовини, які вбивають комах. Найбільш поширеними сьогодні є фумігатори – речовини для викурювання комарів(спіралі, свічки, рідини, пластинки). Можна також використовувати ультразвукові відлякувачі.
•  Якщо дитину вкусив комар, мокрець або інша дрібна комаха, необхідно:
•  прикласти щось холодне до місця укусу;
•  зняти свербіж та набряк від укусу за допомогою спиртовмісних настоянок ( борний спирт, настоянка календули, навіть корвалол чи валокордин); 
•  намазати місце укусу маззю арніки або іншим антигістамінним гелем тощо;
• дати дитині антигістамінний препарат.
•  У разі розвитку алергічної реакції, супроводжуваної набряком, який збільшується, нудотою та утрудненим диханням, необхідно
•  Невідкладної допомоги потребують усі діти з численними укусами,вираженими алергічними реакціями та при будь - якій зміні загального самопочуття навіть після одиночного укусу.
•