Сучасні батьки, що прочитали безліч книг з психології, починають готувати свою дитину до приходу в ясла задовго до цієї події. З дитиною гуляють у дворі, щоб розвинути навички спілкування, запрошують до нього в гості однолітків, розповідають. Як добре живуть дітки в дитячому садку. І малюк на питання дорослих, чи хоче він піти в дитячий сад, радісно посміхається і киває.

Але коли дитина опиняється в незнайомій обстановці, коли він бачить, що мама зникла за незнайомими дверима. Що його оточують чужі тітки, а якісь діти чіпають і розглядають його, він приходить у відчай, наслідком якого можуть стати просто сльози або істерика. Подібний стан може тривати і день, і два, і тиждень …

Буває й по-іншому. Якщо маляті подобається спілкуватися з дорослими і дітьми, він легко і невимушено прощається в перший день з мамою і, сміливо взявши вихователя за руку, без коливань входить до групи. Він повний очікувань, він не має на увазі навіть, що замість сюрпризів його тут чекають розчарування. Він хоче грати в кубики, а його одягають і ведуть гуляти. Він хоче спати, а його садять за стоп. Він хоче взяти машинку, а її віднімають інші діти …

А головне – немає поруч мами, нікому поскаржитися, не у кого вимагати бажане. І тоді вже на наступний же день дитина навряд чи із захопленням піде в ясла. Швидше за все, він буде плакати, і притискатися до мами.

Якщо все ж дитина плаче при розставанні з батьками вранці, не варто зневірятися, так як після періоду адаптації дитина швидше за все, вже не буде так засмучуватися через те, що Ви пішли.

Проаналізуйте, чи так переживає малюк, якщо в ясла його приводить не мама, а тато чи інший член сім’ї. І якщо з кимось із них дитина вранці відчуває себе більш комфортно, то, поки він не адаптується, нехай його приводять бабуся чи дідусь, старша сестра чи брат.

Запитайте вихователя, як довго після Вашого відходу дитина ще плаче. Якщо відразу після того, як він опиняється в групі, малюк перестає плакати, то спокійно вирушайте на роботу або навчання. Ваша дитина напевно відчуває себе відмінно.

Якщо вихователь повідомляє Вас, що дитина плаче ще дуже довго після Вашого відходу. Постарайтеся дізнатися, які заняття та іграшки здатні відвернути малюка від гірких переживань: цікава книжка, яскрава іграшка, сніданок або весела гра з дітьми. Тоді по дорозі в дитячий сад батьки можуть докладно розповісти дитині, яке приємне подія або яка цікава іграшка чекають його в групі. Причому, говорити треба навіть в тому випадку, якщо дитина ще не вміє розмовляти і не може Вам відповісти.

Якщо ж вихователь каже, що дитина плаче протягом усього дня, можна запропонувати маляті взяти з собою в групу будь-якої дорогою для нього і привабливий предмет: іграшку, мамину стрічку, книжку!

Якщо у Вас є можливість, походіть з дитиною в ясла перші дні (тижні). Не бійтеся, що дитина буде вередувати. Як показав досвід, дитина, чия мама знаходиться в групі, відчуває себе спокійніше і впевненіше.

Якщо ж Вам неодмінно треба піти і залишити дитину в яслах, постарайтеся бути спокійними та впевненими самі. В іншому випадку дитина може вловити Ваше занепокоєння і буде засмучувати і плакати ще більше.

І якщо вже Ви вирішили віддати дитину в ясла, будьте тверді і послідовні у своїх вчинках. Не дозволяйте дитині маніпулювати Вами і змушувати Вас через сліз і капризів забирати його додому.

Ваш спокій, доброзичливе ставлення допоможе дитині знайти спокій.

Придумайте кілька різних способів прощання, наприклад, повітряний поцілунок, міцне рукостискання, обопільне погладжування по спинці, це допоможе відвернути дитину від сумних думок, а з часом, ставши своєрідним ритуалом, стане радувати і дитини, і батьків.

Навіть якщо Ви втомилися після роботи, роздратовані, сердиті на чоловіка або на начальника, постарайтеся не показувати цього дитині.
Будьте уважні до нього. Похваліть, поцілуйте. Сходіть разом з ним в парк, на ігровий майданчик. Навіть якщо у Вас зовсім мало часу.

Все це допоможе дитині зрозуміти, навіть якщо він зовсім малий і не вміє говорити, що його люблять, чекають його приходу з ясел, пишаються ним.
Швидше за все, подібна доброзичлива обстановка допоможе дитині швидше адаптуватися до умов дитячого садка і не переживати під час прощання з Вами.

ОТЖЕ:

• Розповідайте дитині, що чекає його в дитячому садку.
• Поступово привчайте дитину до дитячого саду.
• Будьте спокійні, не проявляйте перед дитиною свого занепокоєння.
• Попросіть інших членів сім’ї відводить дитину в ясла.
• Дайте дитині з собою улюблену іграшку або якийсь предмет.
• Придумайте кілька різних способів прощання.
• Перебувайте в групі разом з дитиною перші дні або тижні.
• Будьте уважні до дитини, коли забираєте його з ясел.
• Після ясел погуляйте з дитиною в парку, на дитячому майданчику.
• Демонструйте дитині свою любов і турботу.

Якщо дитина впадає в істерику

Дітям раннього віку іноді властиві припадки люті, під час яких вони падають на поп, б’ють по попу руками і ногами, кричать, б’ють оточуючих.
Найчастіше така поведінка виникає у відповідь на заборону дорослих (не можна брати якусь річ, не можна грати в калюжі), або на відмову купити іграшку, шоколадку.

Іноді подібна спалах може стати наслідком конфлікту з однолітками. Наприклад, якщо хтось із дітей відбирає у дитини іграшку, а він не знає, що зробити в цій ситуації, як привернути увагу дорослих, як висловити свою образу.

Якщо істерика почалася у відповідь на відмову або заборону дорослого, батьки не повинні тут же скасовувати своє рішення, краще твердо сказати “ні”. Не рекомендується в момент люті піднімати дитину з підлоги і насильно брати його на руки. Але якщо дитина сама проситься на руки, слід виконати його прохання. Але будь-які моралізаторство в цей момент будуть передчасними.

Небажано вчасно істерики залишати дитину одну. Це може бути небезпечно. Однак якщо дорослий сам знаходиться в стані крайнього емоційного збудження і не може контролювати свої дії, краще все ж відійти від дитини. Дуже часто батьки в стані гніву або кричать на дитину, або шльопають його (часом, не розміряючи силу удару). Згодом же вони відчувають почуття провини і каяття.

У момент найбільшої інтенсивності нападу дитина може не чути умовлянь дорослих, але коли “емоційне напруження” знизиться, можна спробувати відвернути дитину, переключити його увагу на будь-яку дію або предмет.

ОТЖЕ:

• Не відміняйте негайно своїх рішень
• Не беріть дитину насильно на руки
• Не старайтесь підняти дитину з попа
• Не залишайте дитину одну
• Слідкуйте за своїм емоційним станом