Зовсім маленькі діти закочують істерики тому, що їм часто невистачає слів, щоб висловити свої потреби. Незадоволеність від нерозуміння накопичується, і виливається в сльозах і криках.
Дитина дошкільного віку, яка регулярно закочує істерики, і яка не страждає затримками мовного і розумового розвитку, можливо, знаходиться в стресовому стані.
Причин цьому може бути безліч – занадто високі або занадто низькі вимоги дорослих, зневага до його потреб або жорстокі покарання, розбрат в сім’ї, фізичне нездужання, пов’язане з сильними болями, надмірна розпещеність або брак соціальних навичок.

Як запобігти проблему?

• Подумайте, як надати дітям достатньо можливостей для виходу почуттів в емоції.
• Емоційних зривів буде менше, якщо ви дасте дитині можливість діяти за власним планом і розумінню (з вашою підтримкою і наглядом), тобто не будете пригнічувати її ініціативу і самостійність.

Як впоратися з проблемою, якщо вона вже є?

• Намагайтеся не звертати уваги на істерики, тільки стежте, щоб проблема залишилася в межах безпеки. Пам’ятайте, що мета такої поведінки – домогтися бажаного або «випустити пар». У будь-якому випадку, якщо ви звертаєте на істерику увагу (неважливо, позитивне або негативне), ви сприяєте тому, щоб такі речі відбувалися частіше.
• Якщо своєю істерикою дитина приводить у замішання оточуючих, то швидко відведіть її убік подалі від «глядачів». Спокійно скажіть йому: «Буває так, що людина дуже сильно сердиться, і це нормально. Але зовсім НЕ нормально, коли ця людина починає заважати всім іншим. Коли ти відчуєш, що заспокоївся, можеш повернутися до нас (до дітей)».
• Попросіть, щоб разом з вами за дитиною поспостерігали більш досвідчені люди, – можливо, ви, самі того не відаючи, робите щось таке, що провокує дитини на істерики.
• Обговоріть можливі причини такої поведінки з іншими членами сім’ї. Разом подумайте над тим, як вирішиш цю проблему.