В дошкільному навчальному закладі "Сонечко" функціонує 7 груп

Ранній вік (2—3 рік життя)

Ранній вік — період інтенсивного розвитку дитини. У педагогічній практиці важливе значення мають особли­вості процесу адаптації дитини до зміни умов у її житті й діяльності при вступі до навчально-виховного закладу.

Батьки найчастіше хвилюються через те, наскільки швид­ко малюк адаптується до нового середовища. І не дарма, адже відомо, що зміни соціального середовища відобража­ються на психічному та фізичному здоров’ї дитини, яка вперше переходить із замкнутого сімейного кола в коло широких соціальних контактів.

Слід усвідомити, що коли перший урок «виживання» засвоєно успішно, надалі дитина буде швидко адаптуватися в будь-яких нових обставинах протягом усього життя. І це один з основних аргументів прихильників дитячого садка.

Останнім часом до нашого дошкільного закладу зверта­ється все більше батьків, які хочуть віддати дітей до гру­пи раннього віку. Причини різні, але головне, що батьки усвідомлюють: у дошкільному закладі дитина отримує ква­ліфікований догляд, розвиває свої інтелектуальні здібності та комунікативні вміння.

Працюючи за Базовою програмою розвитку дитини до­шкільного віку «Дитина», розуміємо, що у вихованні важливе все: і особистість педагога, і методи, і засоби впли­ву, особливо коли мова йде про дитину раннього віку. Саме тут закладається підґрунтя, на яке спиратимуться і вихо­вателі дошкільних груп, і вчителі школи, і дитина в май­бутньому. Тому потрібно приділяти велику увагу підвищен­ню рівня психолого-педагогічних знань, вивчати проблеми, що стосуються раннього віку — його специфіку, особливос­ті організації життя та навчально-виховної роботи. Назвемо деякі з цих проблем:

• психолого-педагогічні особливості розвитку та завдан­ня виховання дітей третього року життя;
• психологічна підтримка дітей раннього віку;
• соціалізація трирічних дітей;
• адаптація малят до умов дошкільного закладу;
• сучасні підходи до організації життя та навчально-виховної роботи в групах раннього віку;
• створення розвивального предметного середовища;
• підвищення ефективності роботи з батьками дітей ран­нього віку.

Окрему увагу слід приділяти тому, щоб обладнання ігро­вих куточків постійно приваблювало до себе малюка. Особ­ливе місце віддати дидактичним іграм, розвивальним мате­ріалам, призначеним для розвитку психологічних процесів (мислення, уваги, пам’яті, мовлення), засвоєння сенсорних еталонів, розвитку дрібної моторики. Треба підбирати ігри та ігровий матеріал різного рівня складності.

Крім того, для пізнання навколишнього світу малюкові знадобляться такі предмети, як глина, пісок, вода, папір, олівці. Усі вони мають спільну властивість — відсутність певної форми та чіткого призначення, що є поштовхом для дитячої творчості. Знайомитися з навколишнім світом для малюка означає кидати, розглядати, розривати, нюхати, лизати, відчувати вагу предметів, їхню форму і структуру поверхні. Ось чому дітям так подобаються ігри з піском та водою. Слід подбати, щоб у куточку були не лише традицій­ні іграшки (совочки, відерця, формочки, сачки, іграшки, що плавають у воді), а й камінчики, трісочки, пляшечки, штампи, силуетні фігурки людей, тварин, казкових персо­нажів тощо.

Малюнки – це безпосереднє вираження особистості, ха­рактеру.

Як створити позитивний емоційний комфорт у колекти­ві кожній дитині? Слід особливу увагу приділити вивченню темпераменту дитини, а саме: індивідуальних особливостей у виконанні щоденних, буденних справ, спілкування. Зна­ючи тип темпераменту, можна керувати емоційним станом дитини, нейтралізувати небажані вияви емоцій. У цьому допоможуть такі розвивальні куточки:

• «термометр настрою» – за його допомогою діти вчать­ся розрізняти свої емоції, а пізніше – контролювати негативні;
• «аркуш гніву» – його можна рвати (для сангвініків та холериків), можна зробити з нього салют;
• «торбинка для емоцій» – у неї можна накричати, зав’язати на вузлик, а потім випустити на вулицю «злючку».

Щоб навчально-виховна робота у групах раннього віку була ефективною, треба давати поштовх розкриттю здібнос­тей малюків, заохочувати дітей до пізнання. Навчально-виховну роботу варто здійснювати розумно, у певній систе­матичності та послідовності, з урахуванням індивідуальних особливостей, рівня розвитку кожної дитини. Основними критеріями у плануванні педагогічної роботи є встановлен­ня зв’язку між її окремими видами, змістом занять із різ­них розділів програми, між заняттям та іншими видами діяльності малюків. Один із найголовніших принципів пла­нування — повторюваність, завдяки якій у дітей раннього віку формується система знань, розвиваються сенсорні та пізнавальні здібності. Отже, складаючи перспективне тема­тичне планування, треба дотримуватися комплексного під­ходу, інтеграції видів діяльності.

Проте повноцінний пізнавальний розвиток дитини забез­печується тоді, коли дошкільний заклад виховує дитину ра­зом із батьками.

Із приходом малюка до дошкільного закладу його життя змінюється: по­стійний контакт із ровесниками, нове приміщення, що хо­ває в собі багато невідомого, інший стиль спілкування. Ма­люк входить у нове для нього середовище і звикає до нових умов. Тому в період адаптації важливе:

• поступове заповнення груп;
• неповний день перебування в дитячому садку;
• збереження 2-3 тижні звичок, що притаманні дитині;
• щоденний контроль стану здоров’я, емоційного стану, сну дитини в перший місяць.

Аналізуючи досвід родинного виховання, переконуємось: досить часто батьки розуміють, до якої мети треба прагну­ти, виховуючи свою дитину, які особливі якості варто в ній формувати, але здебільшого не знають, як це робити. Так виходить тому, що батьки не підготовлені до виховної ро­боти, не розуміють складного процесу психічного розвитку дитини, її самостійності, цінності раннього дитинства.

Простежується тенденція, коли батьки, не розуміючи важливості раннього віку у формуванні особистості, ділять своїх дітей на «ще маленьких» і «вже дорослих».

Іще від початку знайомства з родиною ми намагаємося встановити партнерські взаємини, що є запорукою подаль­шої співпраці.

По-перше, вивчаємо рівень знань батьків про ранній вік узагалі та індивідуальні особливості їхньої дитини зокрема. Пропонуємо домашні завдання на теми: «Що б я робив, як­би мені було три роки», «Перелічіть 10 учинків дитини, які здивували вас і були для вас несподіваними». Ознайомлює­мо батьків із психологічними особливостями дитини під час критичних періодів у її житті (адаптації до умов дошкіль­ного закладу, «кризи трьох років»), «надсилаємо» батькам листи від імені дитини; листівки з фотокартками членів ро­дини тощо.

Видатний педагог В. Сухомлинський сказав: «Я твердо переконаний, що є якості душі, без яких людина не мо­же стати справжнім вихователем, і серед цих якостей на першому місці – уміння проникнути в духовний світ ди­тини».

Отже, правильно організована педагогічна робота спри­яє пробудженню думки, розуму і почуттів дитини, дає їй можливість відчути себе вільною, значущою, сповнює жит­тя малюка яскравими подіями, а розмаїття контактів тре­нує навички соціально-рольової поведінки. Принаймні саме це є основою гуманної педагогіки.

Молодший дошкільний вік ( 3- 4років )

Молодший дошкільний вік є найважливішим періодом формування активного інтересу до людини і її взаємин з ін­шими людьми.

Комунікативно-мовленнєвий розвиток можна розгляда­ти як результат взаємодії дитини з оточуючими, де можли­вість виразити себе (проявити мовленнєву здатність, засвід­чити факт психічного самовираження) реалізується в момент переходу зі стану емоційної непричетності, емоційної роз'є­днаності, байдужості у стан зверненості до іншої особи чи групи осіб. Таким чином, комунікативно-мовленнєвий роз­виток молодшого дошкільника спирається передусім на якості емоційної сфери. Вони не лише забезпечують розу­міння і самовираження партнерських контактів (стани, намі­ри, бажання, цілі), а й стимулюють вольовий розвиток, бо момент комунікативної зустрічі активізує невербальні й мов­ні способи встановлення контактів (посмішка, погляд, жес­ти, міміка, слова), які в свою чергу впливають на рішення дитини про подальшу участь у комунікації. Діагностика і ко­рекція всіх комунікативних ознак у мовленнєвій поведінці молодшого дошкільника створюють фундамент для подаль­шого зростання когнітивної та лінгвістичної складності мов­лення.

Одночасно, рівень досягнень дитини молодшого до­шкільного віку пояснює причини затримок у розвитку мов­ної взаємодії дітей середнього дошкільного віку, які часто аргументуються несформованістю емоційних форм контак­тів, завдяки яким розвиваються комунікативні властивості особистості.

Ігнорування характеру міжособистісних відносин дитини з дорослими, ровесниками, малюками, що ґрунтуються на теплих, емоційно-забарвлених дружніх проявах прихильнос­ті, симпатії, любові, підтримки, визнання, пояснює атмос­феру емоційного неблагополуччя дитини в системі відносин з оточуючими, без яких неможлива поява більш складних — ділових і пізнавальних мотивів комунікативної діяльності.

Несформованість емоційних контактів дитини з близь­кими дорослими в сім'ї та в дитячому садку в багатьох ви­падках пояснює низький рівень мовленнєвого розвитку ди­тини-дошкільника.

Емоційна форма спілкування дитини з дорослими, що формується в період від народження до 6 місяців першого року життя, не втрачає свого актуального значення для роз­витку мовленнєвої діяльності протягом усього дошкільного дитинства. Особливо актуальна ця форма контакту в пере­хідний період від молодшого до середнього дошкільного ві­ку, бо відбувається якісне ускладнення форм та способів ко­мунікації, що супроводить усі види діяльності дитини в дитячому садку та сім'ї.

Психічні досягнення емоційних форм контакту будуть такими: орієнтування на людину, комунікативна спрямова­ність, комунікативна активність, індивідуалізація і різнома­нітність експресивно-мімічних способів взаємодії. Вони є базовими досягненнями комунікативно-мовленнєвого роз­витку особистості, їх слід розглядати як вікову норму для ді­тей молодшого дошкільного віку, оскільки вони визначають подальший розвиток здатності дитини до мовної взаємодії, співробітництва, міжособистісної координації дій у різнома­нітних ситуаціях життєдіяльності.

У молодшому дошкільному віці — (від 3 до 4,5 років) пізнавальний процес відбувається за трьома основними на­прямами:

• якісно змінюється сприймання дитиною навколишнього світу, воно починає розвиватися як перцептивна діяльність;
• змінюються засоби орієнтування малюка в навколиш­ньому світі;
• збагачуються змістовно уявлення і знання дитини про навколишній світ.

У молодшому дошкільному віці формуються нові якості відчуттів і сприймань. Продовжує формуватися предметне сприймання, на якому базується здатність дошкільника орієн­туватися в просторі зовнішнього світу. Дошкільник сприй­має світ, який складається з предметів. Здатність сприймати предмет як окрему цілісність зі своїми кордонами, кольо­ром, формою, величиною поступово формується в дитини на основі її досвіду оволодіння діями. Рука, яка рухається по предмету, вчить око. Очі також навчаються досліджувати об'єкт за допомогою схожих на ручні дії, але вже на відстані, тобто формуються перцептивні дії. У предмета з'являється своє «обличчя», а згодом і своє «ім'я» (слово-назва), яке допомагає впізнати його серед інших, хоча слово-назва і предмет в цьому віці ототожнюються дитиною. Для розвитку сприймання вихователь повинен безпосереднє ознайомлен­ня маляти з предметами поєднувати з їх словесним позна­ченням, з еталонним називанням ознак предметів, тобто до­помагати засвоювати сенсорні еталони.

Нагромаджується досвід орієнтування в навколишньому середовищі, завдяки чому збагачується і пам'ять молодших дошкільників. Важливу роль у процесі розвитку відіграють образи пам'яті. В молодшому дошкільному віці пам'ять у ді­тей мимовільна, емоційно забарвлена. Дитина запам'ятовує те, що викликає в неї безпосередній інтерес. Вона сама ще не ставить за мету щось запам'ятати, не вміє керувати про­цесами запам'ятовування і відтворення, особливо, якщо ви­моги пригадати запропоновані у формі навчального завдан­ня. У дітей цієї вікової групи переважає образна пам'ять: зорова, слухова, рухова. Проведені експерименти свідчать, що такі діти можуть відтворити в середньому не більш як чо­тири предмети (або їх зображення) з 10, що були їм запропо­новані. Ця обмеженість яскраво виявляється і в умовах за­пам'ятовування окремих слів, що одноразово даються дитині. В середньому вона запам'ятовує не більше як одне-два слова з 10. Яскраві, нові, незвичні предмети привертають увагу дитини й можуть залишити в її свідомості слід. Вико­ристовуючи особливості об'єктів в ігровій ситуації, залучаю­чи дитину до різних видів дитячої діяльності (малювання, конструювання, ліплення), що вимагає запам'ятовування властивостей предметів, вихователі певною мірою можуть керувати процесом мимовільного запам'ятовування. Для ми­мовільного запам'ятовування мають бути забезпечені відпо­відні мотиви (запам'ятати віршик, щоб розповісти на свя­ті...). Повторення в часі має розподілятись багаторазово. Діти краще запам'ятовують і те, що вражає їх яскравістю кольорів, незвичною формою, величиною, те, чим дитина може оперувати...

Увага дітей молодшого дошкільного віку має характерні особливості: підвищується стійкість мимовільної уваги, збільшується її обсяг. Дитина може займатися грою трива­лий час (15 хв.), не припиняючи її. Але ці успіхи характерні лише для ігрової діяльності, в інших видах діяльності дитина ще не здатна довго утримувати увагу, особливо при однома­нітних діях. Слово дорослого в цей віковий період є засобом підтримання мимовільної уваги дітей. Процес іде від мовних вказівок, на що саме треба звернути увагу дитини, до вияв­лення бажання самою дитиною.

Молодшим дошкільникам притаманне наочно-дійове мислення. Дитина розв'язує завдання в процесі виконання тих чи інших дій методом проб та помилок. Тому те, що тре­ба зробити вона розуміє краще, коли вихователь супрово­дить пояснення наочним показом дії, своїм прикладом її ви­конання. Але словесні вказівки дорослого: (придивіться, подумайте, як зробити краще), допомагають уникнути поми­лок. Самі ж діти ще не вміють обмірковувати послідовність дій, передбачати труднощі тощо. У процесі подальшого за­вдання дитина вже пригадує, які помилки зробила раніше, і не повторює їх. Правильне розв'язання певного завдання дитина може перенести на розв'язання нового аналогічного завдання. В період від 3 до 4,5 років у дитини розвиваються мислительні операції: аналіз, порівняння, співвіднесення. Молодший дошкільник уже може відносити предмети чи їх зображення до вказаної вихователем групи, що позначається узагальнюючим словом (посуд, іграшки), причому не тільки у вигляді практичної дії, а й у формі мовної дії. Виконуючи операцію узагальнення, дошкільники часто допускають по­милки (приблизно в кожному другому випадку з 10), але на­прикінці четвертого року життя кількість помилок значно зменшується. У рамках знайомого матеріалу молодші до­шкільники здатні засвоїти класифікацію зі словесним уза­гальненням. Деякі діти 4 років уже можуть класифікувати предмети достатньо самостійно, не орієнтуючись при цьому на зовнішню схожість предметів, а поєднуючи їх за функціо­нальними ознаками (ведмедик, лялька, м'ячик, щоб гратися).

У молодших дошкільників розвивається репродуктивна уява. Образи уяви в них надзвичайно яскраві, емоційно за­барвлені. Тому діти найчастіше не можуть відокремити ство­рені уявою образи від справжніх подій. Для створення обра­зу уяви дитині буває достатньо найвіддаленішої схожості між тим, що вона сприймає, і попереднім її досвідом. Жвавість уяви дітей виявляється в тому, як вони швидко входять у роль під час гри. Під керівництвом вихователя створювані образи уяви дитина реалізує в грі й продуктивних видах діяль­ності. Вона вже може фантазувати про відсутнє на той час (уявлення про подарунок на день народження), уявляти об’­єкти, яких у її досвіді ще не було, на основі прочитаного вже може подумки відтворювати закриті частини предмета, на основі тих частин, які перебувають у полі зору.

Уява є основною для розвитку знаково-символічної фун­кції мислення як якісно нового досягнення в розумовому розвитку молодших дошкільників. Діти молодшого дошкіль­ного віку оволодівають знаково-символічними системами в різних видах діяльності через засвоєння різномодальних за­собів. В ігровій діяльності застосовується об'єктна заміщуваність (паличка може бути ложечкою, кубик — стільчиком), відтворюються відносини між людьми (взяття ролі на себе). В зображувальній діяльності — це перші спроби побудувати систему просторових координат, що організовує картину сві­ту, створювану дошкільником на папері. Це поділ аркуша паперу на верх, середину і низ та відображення об'єктів у се­редині аркуша, упізнавання (круг — сонечко) і засвоєння графічних штампів (лінія землі — лінія блакитного або зеле­ного кольору чи набір вертикальних рисочок-травинок; лінія неба — лінія синього кольору, або горизонтальний ряд соне­чок, пташок, зірочок). У мовній діяльності швидше, ніж в інших видах діяльності, виділяються різні категорії того, що замішується (об'єкти, дії, якості, відношення) і фіксуються різними мовними елементами -- словами, реченнями. В мо­лодшому дошкільному віці діти по-різному починають ста­витись до зображувальних і графічних символів (ілюстрацію можна розглядати, а букви чигати) та дій, якими їх викону­ють (малюнок малюють, а букви пишуть). Деякі діти здатні копіювати певні букви (букви свого імені, «мамину» букву...) і виконувати це вже рукописними, а не зображувальними рухами.

У молодшому дошкільному віці, як і в ранньому, над усі­ма сторонами життя дитини панують сильні емоції (афекти). Характерною особливістю чотирирічної дитини є значна емоційна збудливість, нестриманість і нестійкість її емоцій. Емоції не тільки швидко виникають, а й швидко минають, змінюються на протилежні. Від радості малюк легко перехо­дить до плачу. Буває, ще не висохли в дитини сльози, а вона вже готова до безтурботної веселої гри. Діти надзвичайно афективно реагують на ті події в своєму житті, які обмежу­ють їхні імпульсивні бажання і прагнення. Тому потрібний особливий педагогічний такт, щоб відвернути дитячу увагу від недозволеного бажаного і переключити на те, що можна робити в подібній ситуації.

У дитини 3—4 років поведінка продовжує мати імпуль­сивний, мимовільний характер, її увагу привертає все нове, яскраве і цікаве. Крім мимовільних дій, що безпосередньо спрямовуються інтересами дитини, у неї виникають нові дії, мета і мотив яких не збігаються. Однак самостійне виконан­ня довільних дій можливе лише за умови, коли дія несклад­на, а мотив близький до мети, тобто підтримується безпосе­реднім ігровим інтересом самої дитини. Наприклад, діти можуть готувати іграшки для майбутньої гри.

В ігровій, зображувальній та конструктивній діяльності малюк може чітко висловити своє бажання й відповідним словом визначити мету своїх дій. Так, виймаючи кубики з коробки, він заявляє, що хоче будувати башту. Однак поста­новка дитиною певної мети в цьому віці означає не уявлен­ня про кінцевий результат, а лише усвідомлення нею свого бажання. Здебільшого самостійна реалізація поставленої ме­ти пов'язана із труднощами. Часто зовнішні обставини від­волікають дитину, перші невдачі змушують її змінити задум чи відмовитися від мети. Готовність малюка взятися за спра­ву, зробити щось самостійно необхідно обов'язково підтри­мати й допомогти з успіхом її завершити. Вона є запорукою майбутньої ініціативності та самостійності. А поки що в ма­люка не розвинена довільна поведінка, йому необхідно до­помагати керувати собою.

Щоб зберегти свій задум і успішно його реалізувати, ди­тина 3—4 років потребує зовнішньої підтримки, контролю, застосування стимулюючих засобів. Це досягається шляхом перевтілення в ігровий образ, де поведінка регулюється рол­лю, яку взяла на себе дитина і підтримується співучасниками гри. Дорослий також безпосередньо керує діями дитини за допомогою вказівок до кожного етапу дії, заохочень, під­бадьорень. Поділ дій на послідовні ланки, нагадування спо­собів досягнення по ходу виконання завдання допомагає ди­тині їх організовувати та послідовно виконувати. Успішність виконання дитиною довільних рухів забезпечує їх показ до­рослим у поєднанні з прямим заохоченням до активного на­слідування і відтворення. Лише на основі спільних дій з до­рослими у дитини у майбутньому розвивається вміння самостійно доводити розпочату справу до кінця.

Самооцінка чотирирічної дитини є, як правило, суб'єк­тивною і завищеною. Малюк привласнює всі позитивні і схвалювані дорослими якості, іноді навіть не знаючи їх змісту

(«Я сильний! Я сміливий!»). Завищена оцінка своєї особис­тості для маленької дитини є природним і закономірним явищем, так званим своєрідним механізмом «особистісного захисту» в тих випадках, коли хтось негативно оцінює її особистісні якості («злий, жадібний») або порівнює її поведінку з іншою дитиною.

Дорослий має підтримувати високу самооцінку малюка («Я хороший!»). Важливо пам'ятати, що молодшому до­шкільникові обов'язково потрібні похвала і позитивна оцін­ка. Висловлюючи похвалу, корисно назвати свої позитивні почуття («Я рада, що ти прийшов додому», «Я вдячна, що ти допомогла мені полити квіти»). Якщо дитина своєю поведін­кою викликає в дорослого негативні переживання, треба по­відомити її про це («Мені неприємно, коли діти мене не слу­хають»). Для кращого розуміння дитиною дорослого і самої себе необхідно не лише розповісти їй про свої переживання, а й «озвучити» почуття малюка, показати, що дорослий гото­вий їх поділити («Я розумію, що тобі важко дістати м'ячика, але ж на прогулянці тобі захочеться з ним погратися»; «Ти сумуєш за мамою, а твоя лялька сумує за тобою. Підемо по­граємося з нею...»). Обговорюючи поведінку дитини, доціль­но оцінювати не її особистість в цілому («ввічливий, добрий, лінивий»), а конкретні дії та вчинки («Ти повелася не ввіч­ливо. Привітайся з Оленкою». Не можна говорити: «Ти пога­на, не привіталась»). Дитячі досягнення і вчинки рекомендується порівнювати не з досягненнями інших дітей, а лише з її власними успіхами і невдачами («Сьогодні сонечко не вийшло. Не в усіх одразу виходить, але не біда. Завтра ти по­стараєшся і гарно його намалюєш»).

Становлення образу Я дитини відбувається в спілкуванні з іншими людьми. За сприятливих умов виховання, коли до­рослі й однолітки доброзичливо ставляться до дитини, задо­вольняється її потреба у визнанні, позитивній оцінці. Нега­тивний досвід спілкування спричиняє агресію, невпевненість у собі, замкненість.

Середній дошкільний вік (від 4 до 5 років)

Вік від 4 до 5 років — це час, колив дитини закінчився кризовий період, вона стала спокійнішою та слухнянішою.Крім того, у цьому віці дитина активно починає прагнути бути самостійною. Сьогодні ми розповімо про основні зміни в характері дитини цього віку та дамо поради з виховання.

Дитина у віці від 4 до 5 років може:

• визначати розташування предметів: праворуч, ліворуч, посередині, вгорі, внизу, позаду, попереду;
• знати основні геометричні фігури (коло, овал, квадрат, трикутник і прямокутник);
• знати цифри від 0 до 10. Рахувати предмети в межах десяти, співвідносити кількість предметів із потрібною цифрою;
• розставляти цифри від 1 до 5 у правильній послідовності та в зворотному порядку;
• порівнювати кількість предметів, розуміти значення: більше/менше, порівну;
• знаходити відмінності й подібності між двома картинками (або між двома іграшками);
• складати за зразком споруди з конструктора;
• складати розрізану картинку з 8-10 частин;
• будувати речення з 10-12 слів;
• знаходити предмет за описом (яблуко — кругле, солодке, жовте);
• самостійно складати опис предмета;
• розуміти значення прийменників (в, на, під, за, між, перед, близько);
• знати, які бувають професії, чим займаються люди цих професій;
• відповідати на питання й правильно їх задавати;
• переказувати зміст почутої казки чи оповідання;
• розповідати напам'ять кілька віршів;
• розрізняти праву й ліву руку.

Важливо знати, що прагнучи бути самостійною,дитина намагається встановити свої правила в навколишньому світі та заявити про них.Для неї важливо майже все робити самостійно, вона менше потребує опіки дорослих і вже більше здатна подбати про себе.

Крім того,у дитини розширюються свідомі емоції,вона стає здатною співпереживати, співчувати, розуміти почуття інших людей.

У малюка формуються основні етичні поняття, творчі здібності.У фазу активності вступає розвиток уяви.Дитина живе в світі казок і фантазій — у цей період вона здатна створювати цілі світи на папері або в своїй уяві. У мріях і фантазіях дитина отримуєможливість стати головною дійовою особою. Але, як наслідок розвиненої уяви, з’являються страхи, тому що знань і життєвого досвіду ще дуже мало. Дитина може почуватись недостатньо захищеною в світі.

Також у цей період дитина прагне мати друзів серед однолітків.Ігри, в які дітям подобається грати, стають складнішими та набирають сюжетно-рольового наповнення (ігри в лікарню, в магазин, в улюблених героїв казок). Діти 4-5 років починають дружити один з одним, сваритися, миритися, ображатися, ревнувати, допомагати один одному.

Активна допитливість у цей період розвитку змушує дітей постійно ставити питання про все, що вони бачать.Розширюється кругозір дитини, вона прагне пізнавальних бесід. Діти часто ставлять питання: «чому?», тому що їм дуже цікаво пізнавати навколишній світ, обговорювати побачене. Слухати розповіді дорослих про моря, океани, тварин, історії з життя людей. Відповідати на запитання дітей потрібно, щоб дитина не набула психологічного комплексу відчуженості. Але, відповідаючи на питання дітей, пояснення повинні бути не науково обґрунтовані, а сформульовані простою та доступною для дітей мовою.

У віці 4-5 років набирає обертів розвиток свідомості в дітей.Діти здатні в своєму пізнанні виходити за межі того, з чим безпосередньо стикаються —вони можуть поступово нагромаджувати фактичні знання про різні предмети та явища, про яких знають лише зі слів дорослого (про тварин і машини, міста й країни тощо). Коли дитина має такі уявлення, то в неї природно виникає ставлення до нових сфер життя, з якими її знайомлять: симпатія до дельфінів і боязке відношення до акул, співчуття до людей, які місяцями живуть в умовах полярної ночі, і пошана до їх здатності пристосовуватися до складних природних умов. Це означає, що дитина не лише отримувала знання від дорослого, а й розширювала коло подій та предметів, що викликали в неї певний емоційний стан: співчуття, пошана, інтерес.Також важливо, щоб відчуття які переживає дитина з приводу чужих їй людей та незнайомих істот чи подій, виводили її за межі вузьких і егоїстичних інтересів. Щоб робили певні дії в формуванні майбутнього громадянина суспільства, якому людське горе або переживання не буде чужим.

ПОРАДИ БАТЬКАМ

1. Дуже важливо, щоб дитина дотримувалась всіхрежимних моментів.
2. У вихованні дитинизастосовуйте почуття гумору—це допоможе вам налагоджувати стосунки з дитиною, так ви будете краще розуміти один одного.
3. Намагайтесь не говорити слово «ні». Якщо вам потрібно його сказати —обов’язково обґрунтуйте свою відмову.
4. Намагайтесь вчити дітей на своїх прикладах, демонструйте те, що ви робите в повсякденному житті, будьте завжди для них прикладом, тому щодіти наслідують поведінку своїх батьків.
5. Батькам важливо пам'ятати, щозаконів і заборон не повинно бути занадто багато.Замість заборон, якщо це можливо, пропонувати альтернативу, наприклад: «Тобі не можна малювати на стіні, але можна на папері». Заборони породжують у дитині почуття провини, злість і протест. Якщо ви щось однозначно забороняєте дитині, то будьте готові витримати його справедливу образу з цього приводу.
6. Обов’язково дотримуйтесьтих етичних принципів, які ви пропонуєте дитині.
7. Не перевантажуйтесовість дитини.Пам'ятайте — надмірне покарання за незначні проступки та помилки викликають постійне відчуття своєї провини, страх перед покаранням.
8. Надайте дитині можливостіпрояву її творчості та можливість самореалізації.
9. Обов’язково хвалітьза творчу роботу(малюнки та сувеніри, виготовлені в садочку чи вдома). Цікавтесьбудь-якою подією, про яку розповідає ваш малюк та вчинком, який він зробив. Старайтесь оцінити дитину позитивно та підбадьорити її.
10. Забезпечтедитині можливість гратися зіншими дітьми—така гра розвиває уяву, образне мислення, вона необхідна для здорового емоційного розвитку.
11. Пам'ятайте, щодитина вже здатна досить довго і ззахопленнямзайматися тим, що їй подобається, тому, щоб не перервати її дії, визначте заздалегідь, коли дитина повинна закінчити свою гру або творчу справу.
12. Слід пам’ятати, щоу віці 4-5-ти років всі недоліки виховання дитини переходять у стійкі негативні риси характеру.
13. Ваша основна мета —допомогти своїй дитині всебічно й безперешкодно розвиватись і досліджувати навколишній світ.

Сподіваємось, що наші поради стали вам у нагоді!

Старший дошкільний вік (від 5 до 6 років)

У віці 5-6 років ваша дитина вже майже доросла — через рік вона піде до школи! На шостому році життя в дітей формуються такі почуття: інтелектуальні (допитливість, цікавість, подив, почуття гумору); естетичні (почуття прекрасного, героїчного); моральні (почуття гордості, сорому, дружби).

Що потрібно знати про дорослішання дітей 5 років?

З 4 до 6 років малята продовжують пізнавати світ через емоції та ігри. Але тепер вони це роблять свідомо. У розвитку дошкільнят батькам потрібно враховувати такі вікові особливості дітей 4, 5, 6 років;

1. Психологія. Цей період – найголовніший в процесі розвитку особистості.
2. Інтелект. Приблизно з 5 років в головному мозку дитини створюються головні нейронні зв’язки, розвивається мислення, здібності.
3. Організм. Розум і тіло розвиваються синхронно. Причому багато розумових здібностей проявляється за наявності конкретних фізичних навичок.
4. Комунікабельність. Сюди відносяться не тільки інтеграція дитини в суспільство, але й загальне розуміння простих явищ, набуття навиків догляду за собою, знань про різні речі.

Психологічні вікові особливості дітей віком 5 років

Відслідкувати зміни в психології дитини можна за її поведінкою:

• бажання бути самостійною;
• розвинута фантазія, здатність вигадувати свій світ, нові ігри зі складним сюжетом;
• поява перших жахіть (також пов’язано з розвитком фантазії);

• розвиток здатності розуміти інших людей, співчувати їм, знаходити спільні теми для спілкування і залагоджувати конфлікти;
• вихід за межі сімейної обстановки, влиття у соціум;
• гендерна свідомість – приналежність до жіночої чи чоловічої статі;
• висока чутливість до похвали і критики з боку дорослих;
• збільшення інтересу до знань, бажання дізнаватися щось нове.

Батькам не можна пропускати особливості психічного розвитку дітей в 5 років. Якщо не корегувати дитячу поведінку зараз, не боротися з дитячими страхами, не направляти енергію і емоції малюка в позитивне русло, вони, з часом, переростуть в погані звички і властивості характеру.

Інтелектуальні вікові особливості розвитку дітей 5-6 років

Розвиток дошкільнят в 4, 5, 6 років має свої особливості:

• розвиток пам’яті;
• перехід від наочного дієвого до наочного образного мислення (тут відбувається розвиток фантазії);
• здатність аналізувати і знаходити зв’язок між речами, подіями (розвиток логіки);
• посидючість, здатність зосередитися на завданні;
• активний розвиток мовлення, словникового запасу;
• дитина знає багато про себе – ім’я, адресу, професії батьків;

• може переповісти сюжет казки, вивчити вірш;
• вміє чітко підтримати розмову.

Головна умова правильного розвитку інтелекту у малюка – готовність батьків відповідати на запитання. Важливо вести повноцінну розмову, яка містить багато корисних знань для малюка.

Фізичний розвиток

Вікові фізичні особливості дітей 5 років проявляються в розвитку:

• дрібної моторики рук;
• гнучкості і спритності;
• здатності орієнтуватися в просторі;
• координації;
• сенсорних здібностей (а отже, і сенсорної пам’яті);
• нервової системи.

Малюку, як і раніше, потрібно багато рухатися. Але тепер руху потрібно надати форму – обрати якийсь вид спорту чи танцювальний гурток.

Характеристика вікових особливостей дітей 4, 5 і 6 років

Всі здібності дитини розвиваються синхронно. Росте його організм, зміцнюється скелет і нервова система. Одночасно, малюк відчуває в собі сили і вчиться використовувати свій потенціал. Так само дізнаючись нові деталі про світ, він починає шукати нову “їжу” для свого розуму, прагне до нових знань.

В процесі розвитку моторики, малюк вчиться не тільки писати, малювати, ліпити, але і розпочинає сам себе обслуговувати. Наприклад, він цілком здатний зав’язати шнурки, застібнути гудзика, тримати в руках ложку і виделку.

Такий стрімкий процес дорослішання потребує від батьків великої уваги до дітей. Мамам і татам потрібно налаштуватися на комплексний розвиток малюків. Одночасно потрібно звертати увагу на психофізичні вікові особливості дітей 4, 5, 6 років.

ПОРАДИ БАТЬКАМ

• Батьки для дітей 5-6 річного віку є прикладом для наслідування.Тому задумайтесь — який приклад ви подаєте в тій чи іншій ситуації.
• Дуже важливими моментами в житті дитини цього віку єчас, проведений спільно з батьками.Відвідавши разом із батьками зоопарк, цирк, кінотеатр, навіть проста прогулянка на свіжому повітрі здатні залишити яскраві враження в дитини.
• Спілкування з дітьми дуже необхідні для подальшого становлення особистості.Спостерігаючи за поведінкою батьків у соціумі, дитина швидше починає орієнтуватися в навколишньому середовищі.
• У цьому віцідіти дуже часто починають робити те, що їм хочеться,а не те, що сказали робити батьки, тому що вважають себе вже «дорослими». У такому випадку батьки повинні діяти згідно з ситуацією. Тут потрібно чітко розуміти: дитина маніпулює чи намагається соціалізуватися та виокремити свою індивідуальність.
• Важливо встановити довірливі стосунки між дітьми та батьками.Грубою помилкою батьків являється принизливе ставлення до дитини, фрази на кшталт:«Ти ще малий, тому не лізь у дорослі справи. Знай своє місце». Знаходьте «золоту середину» в спілкуванні, надавайте можливість дитині бути самостійною, але потрібно це робити в міру дозволеного.
• У 5-6 років дитина ще дуже залежить від батьків, тому головною умовою подальших довірчих стосунків між дітьми та батьками — ваша любов до них.Потрібно, щоб дитина постійно знаходилась у відчутті щастя.Тоді в неї ніколи не з’явиться комплекс самотності.

І найголовніше — щоб дитина була щасливою та відчувала, що її люблять, 10 разів на день обіймайте її та дайте відчути, як ви сильно її любите. Це є найголовнішою умовою виховання та подальших гарних і довірливих стосунків із дитиною, дасть можливість їй не замкнутися в собі!